Прийми рішення... НЕГАЙНО

Сьогодні дивився проповідь пастора  Дениса Дмитрова з конференції в Мінську, мене взазило: сильно, глибоко, прагматично. Всім рекомендую.

"Прими решение!" Денис Дмитров "Speak UP 2012" from Light of Hope on Vimeo.

але добровільний.

Останні декілька днів були досить важкими і радикальними. Сьогодні мав класний час з Богом ранком і хочу поділитись думками, що Бог зараз говорить. Сьогодні читав Послання до Филимона.


...щоб твій добрий учинок не був ніби вимушений, але добровільний.
(До Филимона 14)

Останнім часом помічаю і чую багато розмов про мотивацію до добрих справ, але сьогодні зрозумів важливість добровільності. Добровільність передбачає ініціативу з боку добровольця, а не вибір варіанту з запропонованих. ...


 {і чому коли в серці купа думок так мало виходить положити на текст...}


А ще дякую Богові за те, що вчора знов відчув Його благодать і любов...вірю в переді краще... Молюсь і вірю...

Заведіть звичку не мати ніяких звичок

Бо коли це в вас є та примножується, то воно зробить вас нелінивими, ані безплідними для пізнання Господа нашого Ісуса Христа. (2 Петра 1:8)


Коли у нас починає формуватися якась звичка, ми не можемо цього не помічати. Буває, що ми помічаємо, як стаємо кращими, терплячими і праведнішими, але це повинно пройти. Якщо ж ми задовольнимося досягнутим, то задеремо ніс і станемо зазнайками. З звичками потрібно поступати правильно: занурювати їх у життя Господа і розчиняти в ній, поки кожна звичка не стане настільки звичною, що ми на неї вже не будемо звертати жодної уваги. Наше духовне життя має постійну тенденцію перетворюватися на суцільний самоаналіз, тому що ми помічаємо, що якихось якостей у нас як не було, так і немає. А все має бути в принципі дуже просто.

Яка-небудь християнська "звичечка" може стати для нас богом - звичка молитися в установлений час або звичка читати Біблію, наприклад. Ви побачите, як Отець ваш буде ламати ваш графік, якщо ви станете поклонятися не тому, кому варто, а самії звичці. "Я зараз не можу, я молюся, цей час я проводжу з Богом". Та не з Богом ви його проводите, а зі звичкою своєї. Вам чогось не вистачає. Визнайте це і шукайте можливості розвинути в собі ту якість, якого у вас немає.

Любов починається там, де закінчуються явні звички, де вони зникають і ви робите щось не замислюючись, тому що інакше не можете. Поки ваша святість підтримується свідомими зусиллями, ви будете впевнені, що вам чогось робити не можна, ви будете підтримувати з кимось стосунки, в яких простотою і не буде пахнути. Чогось вам не буде вистачати. Надприродним життям жив лише Господь Ісус, а Він був з Богом скрізь. А у вас адже, напевно, є такі місця, де ви просто не можете бути з Богом? Так відкрийтесь же Богу саме в цих конкретних обставин, поки не зустрінетеся з Ним і там, - і життя ваша стане по-дитячому простим.

Вічне сяйво...

" Але в цьому всьому ми перемагаємо Тим, Хто нас полюбив. ". (Рим. 8:37)

Павло говорить про те, що може відокремити нас від любові Божої, вбити клин між нами і цією любов'ю. І найпрекрасніше в тому, що вбити цей клин між любов'ю Божою і його дитиною не може ніщо. Щось може стати між нашими молитвами і Богом і розлучити нас з Богом чисто в наших відчуттях (і воно не тільки може, а й дійсно стає і розлучає), але ніщо не може вбити клин між любов'ю Божою і душею нашою. 

Підстава нашої християнської віри - це не заслужене нами, неймовірне і недосліджене диво любові Божої, явленої на Голгофському хресті, любові, якої ми ніколи не могли б заслужити і ніколи нічим не заслужив. Павло каже, що саме тому ми долаємо все це, з усього виходимо переможцями, виходимо з радістю, якої і не мали б, якби не те, що, як нам спочатку здається, загрожує нам погибеллю.

Вигляд хвиль, що вселяють панічний жах звичайному плавцю, озивається в серці того, хто навчився злітати на їх гребені, великою радістю. Те ж саме може відбуватися і з нами - саме наші проблеми, саме страждання, скорботи і гоніння можуть дарувати нам незрівнянну радість, якщо з ними не боротися. 

Що з ними боротися? 

Ми "все це" вже подолали з Божою допомогою, і не всупереч усьому цьому, а якраз саме занурившись у все це. Дитина Божа відчуває радість в Господі не всупереч стражданням, а саме завдяки стражданням. " У мене велика сміливість до вас, велика мені похвала з вас, я повний потіхи, збагачаюся радістю при всякому нашому горі. ", - говорить Павло (2 Кор. 7:4).

Вічне сяйво не може виходити ні від чого тлінного, воно може виходити лише від любові Божої, яка непідвладна ніяким змінам. І все, що з нами трапляється в цьому житті, все страшне і все суєтне, просто не здатне зазіхнути на любов Божу, яка прихована у Христі Ісусі, Господі нашім.

Бажання догоджати Богові...

... навчився я бути задоволеним із того, що маю. (Филипян 4:11)


Популярність і похвала часто бувають для християнина небезпечніше, ніж гоніння. Вони можуть відвести нас від Бога, а ми навіть не будемо цього усвідомлювати. При цьому ми станемо схожі на тих, про кого Ісус говорив: «Вони полюбили більше славу людську, ніж славу Божу» (Ів 12:43). 


До нещастя, коли все в житті благополучно, легко втратити незатьмарений погляд на веши. Але ми повинні наслідувати апостолову Павлу, який «навчився бути задоволеним» в будь-якій ситуації.


Потрібно мати всепоглинаючу пристрасть — догоджати Христу. І тоді, що б не сталося, ми знатимемо, що Він допустив це для нашого напоумлення і зростання в служінні. Будь-які наші обставини — чи вони сприятливі або прикрі для нас — знаходять новий сенс в Його присутності.


Попроси Бога допомогти тобі не піклуватися про те, про що переживають інші люди, і бути задоволеним всім, що Він посилає тобі. Ще до того, як настане завтрашній день, Він вже попіклувався про нього!

...для Нас

14. Тому то в місце, де почуєте голос сурми, туди негайно збирайтеся до нас. Бог наш буде воювати для нас! (Неємії 4:14)

Християнське життя - постійне будівництво і війна. Ми вкладаємо в будівництво відносин, мрій, домів. Та водночас воюємо засвої переконаня,віру, ідеї.

Бувають моменти трумфу, відверто кажучи для мене їх легше проходити, ніж моменти випробувань.Хоча у випробуваннях Бог робить нас кращими і ближчимим до Нього, ми повинні завжди памятати, що "Бог наш буде воювати для нас!" 

Особливий день...

Дякую Богові за сірі дні, бо тільки на їх фоні можна побачити ОСОБЛИВО БЛАГОЛОВЕННІ, такі як сьогодні. Круто відчувати Його присутність, мир в серці, вірність Слова. 
Дякую Богові заособливі зустрічі. 
Дякую за проблеми, які сильо зблжають з Ним.
Дякую, що Він поруч.
Дякую, що на все єсвій час.
Дякую....


Особливо зараз переживаю цей псалом:

1. Хто живе під покровом Всевишнього, хто в тіні Всемогутнього мешкає,
2. той скаже до Господа: Охороно моя та твердине моя, Боже мій, я надіюсь на Нього!
3. Бо Він тебе вирве з тенет птахолова, з моровиці згубної,
4. Він пером Своїм вкриє тебе, і під крильми Його заховаєшся ти! Щит та лук Його правда.
5. Не будеш боятися страху нічного, ані стріли, що вдень пролітає,
6. ані зарази, що в темряві ходить, ані моровиці, що нищить опівдні,
7. впаде тисяча з боку від тебе, і десять тисяч праворуч від тебе, до тебе ж не дійде!
8. Тільки своїми очима подивишся, і заплату безбожним попобачиш,
9. бо Господа, охорону мою, Всевишнього ти учинив за своє пристановище!
10. Тебе зло не спіткає, і до намету твого вдар не наблизиться,
11. бо Своїм Анголам Він накаже про тебе, щоб тебе пильнували на всіх дорогах твоїх,
12. на руках вони будуть носити тебе, щоб не вдарив об камінь своєї ноги!
13. На лева й вужа ти наступиш, левчука й крокодила ти будеш топтати!
14. Що бажав він Мене, то його збережу, зроблю його сильним, бо знає Ім'я Моє він;
15. як він Мене кликатиме, то йому відповім, Я з ним буду в недолі, врятую його та прославлю його,
16. і довгістю днів Я насичу його, і він бачити буде спасіння Моє!
    Псалом 90