Віру людини і її суть пізнаються не в тому, що вона робить в миті особливі, незвичайні, а в тому, що вона робить саме в години звичайні, коли нічого особливого не відбувається. Чого варта людина, пізнається в тому, як вона ставиться до справ звичайних, коли на неї не спрямовані пильні погляди людські.
Навчитися крокувати в ногу з Богом - справа нелегка, тут без "другого дихання" не обійтися. Коли вчишся ходити з Богом, завжди важко потрапляти з ним в ногу, але, коли потрапиш, єдине, що видно, - це життя Боже. У союзі з Богом сама людина зчезає з виду, всім видно лише Божу ходу і Божу силу.
Потрапити в ногу з Богом важко, тому що, коли ми починаємо ходити з Ним, то виявляємо, що, не встигли ми зробити й трьох кроків, як Він вже пішов далеко вперед. Він все робить зовсім інакше, і нам потрібно навчитися від Нього і звикнути робити все так, як робить Він. Про Ісуса було сказано: "... Не втомиться і не знеможеться..." (Іс. 42:4), тому що Він ніколи нічого не робив, керуючись Своєї власною точкою зору, а завжди тільки точкою зору Отця Свого. Нам потрібно вчитися чинити так само.
Духовна істина осягається тоді, коли людина занурюється в правильний Дух, а не тоді, коли він мудрує. Дух Божий змінює саму атмосферу нашого сприйняття, і для нас робить можливим те, що раніше було ніяк неможливо. Потрапити в ногу з Богом означає ні більше ні менше, ніж бути з Ним у повній єдності. Це досягається не відразу, але спробувати варто.
Не здавайтеся, як би боляче не було, перетерпіть - і дуже скоро ви помітите, що все бачиться зовсім інакше й цілі у вас зовсім інші.
