І сталось, коли Ісус перестав навчати дванадцятьох Своїх учнів, Він звідти пішов, щоб учити, і по їхніх містах проповідувати.
(Мт 11:1)
Він приходить туди, звідки вам заповідає піти. Якщо Бог вас кудись відправив, а ви залишилися удома, тому що вас дуже вже турбувала доля близьких вам людей, ви своєю неслухняністю позбавили цих людей можливості чути учення і проповідь Самого Ісуса Христа.
Якщо ви послухалися Христа і все довірили Богові, Господь Сам пішов проповідувати у ваше місто.
Не послухалися -- перешкодили Йому.Негайно припиіть всі спори і у жодному випадку не протиставляйте те, що ви називаєте "обовязком", заповідям Господа вашого. "Я знаю, що Він мене туди відправив, але мій обовязок був залишитися тут..." Значить, ви не вірите, що Христос говорить серйозно. Він учить там, де нам учити не радить.
І сталось, як із Ним розлучались вони, то промовив Петро до Ісуса: Учителю, добре нам бути отут! Поставмо ж отут три шатрі: задля Тебе одне, і Мойсею одне, і одне для Іллі! Він не знав, що говорить…
(Лк 9:33)
Чи не беремо ми на себе в житті інших людей роль промислу Божого?
Чи не дуже шумимо, розтлумачувавши людям, що Бог до них і близько підійти не може?
Нам потрібно тримати язик за зубами і не дрімати духом.
Бог хоче нам показати Сина Свого, Він хоче наші молитви перетворити на сходження на гору Переображення, але ми Йому цього не дозволяємо зробити.
Коли ми упевнені, що знаємо, як саме діятиме Бог, Він ніколи саме так поступати якраз і не буде.
Він працює там, куди нас посилає чекати.
І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця; а ви позостаньтеся в місті, аж поки зодягнетесь силою з висоти.
(Лк 24:49)
Чекайте Бога -- і Він зробить те, що потрібне.
Лише не потрібно чекати, насупившись духовно через те, що вам не видно попереду нічого!
Чи не тримають нас на гачку наші власні духовні істерики?
Якщо тримають, Бога ми чекати не зможемо.
Чекати -- це не означає сидіти склавши руки, чекати -- означає вчитися робити те, що тобі сказане. Всі ці етапи Його доріг ми рідко розпізнаємо.
неділю, 31 липня 2011 р.
вівторок, 26 липня 2011 р.
як дізнатись...
Коли хоче хто волю чинити Його, той довідається про науку, чи від Бога вона, чи від Себе Самого кажу Я. (Ів. 7:17)
Золоте правило духовного розуміння: ми розуміємо не розумом, а слухняністю.
Якщо людині потрібні наукові пізнання, йому потрібно покладатися на допитливість розуму, якщо ж йому хочеться зрозуміти, чому учить Ісус Христос, йому потрібна лише слухняність.
Якщо сенс якихось речей для мене прихований в мороці, можна не сумніватися, що десь в чомусь я неслухняний.
Завісу мороку на дорозі розуму ставить неуцтво, духовна тьма настає унаслідок небажання бути слухняним.
Ніхто ніколи не отримує від Бога жодного слова одкровення без того, щоб відразу ж не бути випробуваним цим словом.
Ми не покоряємося Богові, а потім дивуємося, чому ми не зростаємо духовно.
"Якщо, коли ти прийдеш до жертовника -- говорить Христос -- там пригадаєш, що брат твій має що-небудь проти тебе... не говори Мені більше ні слова, а спочатку піди і розберися з братом" ( Мт. 5:23-24).
Вчення Христа нас застає там, де ми знаходимося саме в цю хвилину.
Жоден обман, жодне лицемірство ні на одну секунду нам не зійдуть з рук.
Христос нас учить у всьому аж до дрібниць.
Дух Божий не дає послаблень духу самовиправдання і розплющує нам очі на те, про що раніше ми б і не підозрювали.
Коли Христос словом Своїм щось вам відкриває, не вдавайте, що ви не розчули.
Прикинетеся, що тугі на вухо -- станете святенниками-обманщиками, святенниками-лицемірами.
Будьте особливо уважні до всього того, на що ви зазвичай знизуєте плечима, і тоді зрозумієте, чому ви топчетеся на одному і тому ж місці в духовному сенсі. Спочатку потрібно рушити з місця -- і хай вас вважають фанатиками, але вам обов'язково потрібно зробити те, чого чекає від вас Бог.
Золоте правило духовного розуміння: ми розуміємо не розумом, а слухняністю.
Якщо людині потрібні наукові пізнання, йому потрібно покладатися на допитливість розуму, якщо ж йому хочеться зрозуміти, чому учить Ісус Христос, йому потрібна лише слухняність.
Якщо сенс якихось речей для мене прихований в мороці, можна не сумніватися, що десь в чомусь я неслухняний.
Завісу мороку на дорозі розуму ставить неуцтво, духовна тьма настає унаслідок небажання бути слухняним.
Ніхто ніколи не отримує від Бога жодного слова одкровення без того, щоб відразу ж не бути випробуваним цим словом.
Ми не покоряємося Богові, а потім дивуємося, чому ми не зростаємо духовно.
"Якщо, коли ти прийдеш до жертовника -- говорить Христос -- там пригадаєш, що брат твій має що-небудь проти тебе... не говори Мені більше ні слова, а спочатку піди і розберися з братом" ( Мт. 5:23-24).
Вчення Христа нас застає там, де ми знаходимося саме в цю хвилину.
Жоден обман, жодне лицемірство ні на одну секунду нам не зійдуть з рук.
Христос нас учить у всьому аж до дрібниць.
Дух Божий не дає послаблень духу самовиправдання і розплющує нам очі на те, про що раніше ми б і не підозрювали.
Коли Христос словом Своїм щось вам відкриває, не вдавайте, що ви не розчули.
Прикинетеся, що тугі на вухо -- станете святенниками-обманщиками, святенниками-лицемірами.
Будьте особливо уважні до всього того, на що ви зазвичай знизуєте плечима, і тоді зрозумієте, чому ви топчетеся на одному і тому ж місці в духовному сенсі. Спочатку потрібно рушити з місця -- і хай вас вважають фанатиками, але вам обов'язково потрібно зробити те, чого чекає від вас Бог.
неділю, 24 липня 2011 р.
чи блаженний я...
Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне.
Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені.
Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони.
Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть.
Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть.
Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога.
Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть.
Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне.
Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене.
(Мт 5:3-11)
Коли ми вперше читаємо ці слова Христа, вони здаються дивно простими і зовсім не страшними і тихо-мирно осідають десь у нас в підсвідомості.
Заповіді блаженства здаються просто спасенними і красивими "корисними радами" для тих, хто "не від світу цього" і не може знайти собі заняття, але в нашому суворому і суєтному світі ми толку в них не бачимо.
Але незабаром ми виявляємо, що в цих заповідях блаженства прихована неймовірна сила Духу Святого, яка може здійснити вибух величезної потужності.
А вибухають заповіді тоді, коли з нами щось трапляється.
І тоді Дух Святий нагадує нам одну із заповідей, і ми говоримо: "Які слова!", і стоїмо перед вибором -- дати Духу Святому перевернути все в нашому житті вверх ногами чи ні, послухатися заповіді чи ні.
Так діє Дух Божий.
Для того, щоб почати жити по букві Нагірної проповіді, нам не потрібно народжуватися зверху.
Буквальне тлумачення Нагірної проповіді -- це дитяча гра, коли ж за тлумачення береться Дух Божий і застосовує слова Господа нашого до наших конкретних обставин, починається тяжка праця святого.
Учення Христа ніяк не порівнюється з нашими звичними поглядами на життя і спочатку викликає у нас відчуття явного дискомфорту.
Нам потрібно помалу вчитися справам і словам, які відповідали б заповідям Ісуса Христа в застосуванні до наших обставин (це справа Духу Святого).
Нагірна проповідь -- це не набір правив і статутів.
У ній говориться, яким життям ми житимемо, коли Дух Святий зможе проявити Себе в нас.
Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені.
Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони.
Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть.
Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть.
Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога.
Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть.
Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне.
Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене.
(Мт 5:3-11)
Коли ми вперше читаємо ці слова Христа, вони здаються дивно простими і зовсім не страшними і тихо-мирно осідають десь у нас в підсвідомості.
Заповіді блаженства здаються просто спасенними і красивими "корисними радами" для тих, хто "не від світу цього" і не може знайти собі заняття, але в нашому суворому і суєтному світі ми толку в них не бачимо.
Але незабаром ми виявляємо, що в цих заповідях блаженства прихована неймовірна сила Духу Святого, яка може здійснити вибух величезної потужності.
А вибухають заповіді тоді, коли з нами щось трапляється.
І тоді Дух Святий нагадує нам одну із заповідей, і ми говоримо: "Які слова!", і стоїмо перед вибором -- дати Духу Святому перевернути все в нашому житті вверх ногами чи ні, послухатися заповіді чи ні.
Так діє Дух Божий.
Для того, щоб почати жити по букві Нагірної проповіді, нам не потрібно народжуватися зверху.
Буквальне тлумачення Нагірної проповіді -- це дитяча гра, коли ж за тлумачення береться Дух Божий і застосовує слова Господа нашого до наших конкретних обставин, починається тяжка праця святого.
Учення Христа ніяк не порівнюється з нашими звичними поглядами на життя і спочатку викликає у нас відчуття явного дискомфорту.
Нам потрібно помалу вчитися справам і словам, які відповідали б заповідям Ісуса Христа в застосуванні до наших обставин (це справа Духу Святого).
Нагірна проповідь -- це не набір правив і статутів.
У ній говориться, яким життям ми житимемо, коли Дух Святий зможе проявити Себе в нас.
середу, 20 липня 2011 р.
перемога в Христі...
А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав.
(1Кор 15:57)
Великого композитора Гайдна якось запитали, чому церковна музика виходить у нього такою веселою. Він сказав: «Коли я думаю про Бога, моє серце так переповнюється радістю, що ноти починають танцювати і самі скачуть з пера на папір. А раз Бог дав мені таке веселе серце, то, думаю, для мене простимо служити Йому духом веселості».
Гайдн відкрив секрет нескороминущої радості. «Я думаю про Бога», — сказав він. Роздуми про життєві обставини не доставлять нам нескороминущої радості. Можливо, вони навіть наведуть на нас тугу і гіркоту. Але, думаючи про Бога, роздумуючи про Його силу і любов до нас, ми не можемо випробовувати нічого, окрім радості. Апостол Павло сказав: «Думайте про те, що вгорі, а не про те, що на землі.» (Кол 3:2). Духовна радість проганяє з серця смуток.
Щодня приносить нові битви і спокуси. Але Христос дає нам сили протистояти їм. Нам потрібно брати приклад з однієї маленької дівчинки. Вона говорила, що, почувши, як в двері стукає диявол, кожного разу просить Ісуса відкрити двері замість неї!
(1Кор 15:57)
Великого композитора Гайдна якось запитали, чому церковна музика виходить у нього такою веселою. Він сказав: «Коли я думаю про Бога, моє серце так переповнюється радістю, що ноти починають танцювати і самі скачуть з пера на папір. А раз Бог дав мені таке веселе серце, то, думаю, для мене простимо служити Йому духом веселості».
Гайдн відкрив секрет нескороминущої радості. «Я думаю про Бога», — сказав він. Роздуми про життєві обставини не доставлять нам нескороминущої радості. Можливо, вони навіть наведуть на нас тугу і гіркоту. Але, думаючи про Бога, роздумуючи про Його силу і любов до нас, ми не можемо випробовувати нічого, окрім радості. Апостол Павло сказав: «Думайте про те, що вгорі, а не про те, що на землі.» (Кол 3:2). Духовна радість проганяє з серця смуток.
Щодня приносить нові битви і спокуси. Але Христос дає нам сили протистояти їм. Нам потрібно брати приклад з однієї маленької дівчинки. Вона говорила, що, почувши, як в двері стукає диявол, кожного разу просить Ісуса відкрити двері замість неї!
неділю, 17 липня 2011 р.
призначення
Дорога Господня твердиня невинним, а загибіль злочинцям.
(Прип 10:29)
Бог є джерело життя, має повне право на нас, Своїх створінь.
Він - наш Небесний Батько, і у Нього є право чекати від нас слухняності і любові. Оскільки я Його син, Він прагне до спілкування зі мною. Розповідь про блудного сина (див. Лк 15:11-32) - це одкровення про те, як Бог шукає спілкування з людьми. Він сумує по Своїх дітях, які залишили Його, Він трепетно чекає їх повернення в Отчий дім.
Впродовж всього біблейського оповідання ми бачимо, як терпляче і наполегливо Бог шукає людей, що заблукали і упертих, які були народжені, щоб стати Його синами і дочками, але нехтували цим високим призначенням. Від Буття до Одкровення Бог постійно говорить людям: «Звернітся до Мене, і Я звернуся до вас» (Малахії 3:7).
Як би далеко ти не відпав від Бога, Він все одно любить тебе і хоче, щоб ти назавжди повернувся в Отчий дім.
(Прип 10:29)
Бог є джерело життя, має повне право на нас, Своїх створінь.
Він - наш Небесний Батько, і у Нього є право чекати від нас слухняності і любові. Оскільки я Його син, Він прагне до спілкування зі мною. Розповідь про блудного сина (див. Лк 15:11-32) - це одкровення про те, як Бог шукає спілкування з людьми. Він сумує по Своїх дітях, які залишили Його, Він трепетно чекає їх повернення в Отчий дім.
Впродовж всього біблейського оповідання ми бачимо, як терпляче і наполегливо Бог шукає людей, що заблукали і упертих, які були народжені, щоб стати Його синами і дочками, але нехтували цим високим призначенням. Від Буття до Одкровення Бог постійно говорить людям: «Звернітся до Мене, і Я звернуся до вас» (Малахії 3:7).
Як би далеко ти не відпав від Бога, Він все одно любить тебе і хоче, щоб ти назавжди повернувся в Отчий дім.
суботу, 16 липня 2011 р.
досконала любов
Страху немає в любові, але досконала любов проганяє страх геть, бо страх має муку. Хто ж боїться, той не досконалий в любові.
(1Ів 4:18)
Усвідомлюючи Христову любов до мене, грішної людини, я теж відповідаю Йому любов'ю, яка виявляється у почуттях. Але почуття приходять і відходять. Їх непостійність не повинна нас пантиличити.
Бог любить мене незалежно від того, «відчуваю» я це чи ні. Ті християни, в яких стосунки з Христом залежать від їх відчуттів, рідко бувають постійні в духовному житті.
На чому ж повинне будуватися духовне життя? Якщо сказати одним словом — на відданості. Відчуття приходять і вирушають, а відданість залишається. (До речі, це вірно і відносно шлюбу.)
Доручивши своє життя Христу, ми відчуваємо радість, вдячність, любов. Але навіть в ті миті, коли ми не переживаємо почуттів, ми зберігаємо вірність Христу завдяки своїй посвяченості. Повна відданість Христу дозволяє нам залишатися вірними тоді, коли ми не відчуваємо любові до Нього.І вона захищає нас від руйнівних емоцій: сумніву і страху. Джон Уїтреспун, єдиний священнослужитель, що підписав Декларацію незалежності США, одного дня сказав: «Лише страх Божий може позбавити нас від страху перед людьми».
(1Ів 4:18)
Усвідомлюючи Христову любов до мене, грішної людини, я теж відповідаю Йому любов'ю, яка виявляється у почуттях. Але почуття приходять і відходять. Їх непостійність не повинна нас пантиличити.
Бог любить мене незалежно від того, «відчуваю» я це чи ні. Ті християни, в яких стосунки з Христом залежать від їх відчуттів, рідко бувають постійні в духовному житті.
На чому ж повинне будуватися духовне життя? Якщо сказати одним словом — на відданості. Відчуття приходять і вирушають, а відданість залишається. (До речі, це вірно і відносно шлюбу.)
Доручивши своє життя Христу, ми відчуваємо радість, вдячність, любов. Але навіть в ті миті, коли ми не переживаємо почуттів, ми зберігаємо вірність Христу завдяки своїй посвяченості. Повна відданість Христу дозволяє нам залишатися вірними тоді, коли ми не відчуваємо любові до Нього.І вона захищає нас від руйнівних емоцій: сумніву і страху. Джон Уїтреспун, єдиний священнослужитель, що підписав Декларацію незалежності США, одного дня сказав: «Лише страх Божий може позбавити нас від страху перед людьми».
пʼятницю, 15 липня 2011 р.
Лише один шлях
А Дух і невіста говорять: Прийди! А хто чує, хай каже: Прийди! І хто прагне, хай прийде, і хто хоче, хай воду життя бере дармо! (Обявлення 22:17)
Одного дня водій зупинив машину, щоб запитати, як проїхати на потрібну вулицю. Почувши відповідь перехожого, він з сумнівом перепитав: «Невже це найкоротша дорога?» «Це єдина дорога», — відповів той.
Є лише один дорога спасіння. Ця дорога — Христос. Ісус сказав: «Ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене» (Ів 14:6). Апостол Петро сповіщав народові: «Немає іншого імені під небом, даного людям, яким належало б нам спастися» (Дії 4:12).
Чи є в цих словах зарозумілість або нетерпимість? Немає. І християни ніколи не мають бути зарозумілими або нетерпимими. Ми врятовані виключно Божою благодаттю — ми не заслужили на порятунок. Лише Христос помер за наші гріхи; лише Христос воскрес з мертвих.
Бог до цих пір пропонує світу прощення і нове життя. Якщо ти ще не знаєш Христа — звернися до Нього прямо сьогодні. Якщо ти вже знаєш Його, помолися про кого-небудь з твоїх невіруючих знайомих і попроси Бога допомогти тобі розповісти цій людині про порятунок в Христу.
Одного дня водій зупинив машину, щоб запитати, як проїхати на потрібну вулицю. Почувши відповідь перехожого, він з сумнівом перепитав: «Невже це найкоротша дорога?» «Це єдина дорога», — відповів той.
Є лише один дорога спасіння. Ця дорога — Христос. Ісус сказав: «Ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене» (Ів 14:6). Апостол Петро сповіщав народові: «Немає іншого імені під небом, даного людям, яким належало б нам спастися» (Дії 4:12).
Чи є в цих словах зарозумілість або нетерпимість? Немає. І християни ніколи не мають бути зарозумілими або нетерпимими. Ми врятовані виключно Божою благодаттю — ми не заслужили на порятунок. Лише Христос помер за наші гріхи; лише Христос воскрес з мертвих.
Бог до цих пір пропонує світу прощення і нове життя. Якщо ти ще не знаєш Христа — звернися до Нього прямо сьогодні. Якщо ти вже знаєш Його, помолися про кого-небудь з твоїх невіруючих знайомих і попроси Бога допомогти тобі розповісти цій людині про порятунок в Христу.
четвер, 14 липня 2011 р.
Вище зірок
бо постійного міста не маємо тут, а шукаємо майбутнього!(Євр 13:14)\
Апостол Павло чекав смерті з великим нетерпінням. Він говорив: «Бо для мене життя — Христос, і смерть — надбання» (Фил. 1:21). Для нього смерть була не ворогом, якого потрібно боятися, а довгожданою зустріччю, яка станеться свого часу. Для нього смерть була радісним переходом в нове життя — в життя на небесах.
Без воскресіння Христового ми не мали б цієї надії. Біблія обіцяє, що одного дня ми з'явимося лицем до лиця перед воскреслим Христом. Він відповість на всі наші питання, видалить всі наші печалі і страхи.
Апостол Павло чекав смерті з великим нетерпінням. Він говорив: «Бо для мене життя — Христос, і смерть — надбання» (Фил. 1:21). Для нього смерть була не ворогом, якого потрібно боятися, а довгожданою зустріччю, яка станеться свого часу. Для нього смерть була радісним переходом в нове життя — в життя на небесах.
Без воскресіння Христового ми не мали б цієї надії. Біблія обіцяє, що одного дня ми з'явимося лицем до лиця перед воскреслим Христом. Він відповість на всі наші питання, видалить всі наші печалі і страхи.
середу, 13 липня 2011 р.
Бог обіцяв захист
"Будьте життям не грошолюбні, задовольняйтеся тим, що маєте. Сам бо сказав: Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе!"
(Євр 13:5)
Не сумнівайся: ти завжди знаходишся в центрі битви — духовної битви з сатаною, який докладе всі зусилля, щоб деморалізувати і погубити тебе. Потрібно завжди пам'ятати про його непохитну рішучість і уявляти собі його плани.
Бог бажає навчити нас протистояти гріху і сатані. Сатана, цей вбивця від початку, поцілює нас в самі незахищені місця, прагнучи підпорядкувати собі, щоб ми більше не могли служити Богові.
Бог пропонує нам певні духовні заняття, щоб виховувати дух, точно так, як і фізичні вправи допомагають нам тренувати тіло. Бог забезпечує нас всіма необхідними засобами, щоб оборонятися від сатани і не підпускати його близько. Ось ці засоби: читання Біблії, молитва, віра, праведне життя, спілкування з Духом Святим.
Як і в випадку фізичних тренувань, у вихованні духу необхідна старанність. Бог не обіцяв оберігати нас від будь-яких труднощів, зате Він обіцяв не залишати нас в біді. А найголовніше: пам'ятай, що Своєю смертю і воскресінням Христос вже переміг сатану, і одного прекрасного дня ця війна нарешті завершиться.
(Євр 13:5)
Не сумнівайся: ти завжди знаходишся в центрі битви — духовної битви з сатаною, який докладе всі зусилля, щоб деморалізувати і погубити тебе. Потрібно завжди пам'ятати про його непохитну рішучість і уявляти собі його плани.
Бог бажає навчити нас протистояти гріху і сатані. Сатана, цей вбивця від початку, поцілює нас в самі незахищені місця, прагнучи підпорядкувати собі, щоб ми більше не могли служити Богові.
Бог пропонує нам певні духовні заняття, щоб виховувати дух, точно так, як і фізичні вправи допомагають нам тренувати тіло. Бог забезпечує нас всіма необхідними засобами, щоб оборонятися від сатани і не підпускати його близько. Ось ці засоби: читання Біблії, молитва, віра, праведне життя, спілкування з Духом Святим.
Як і в випадку фізичних тренувань, у вихованні духу необхідна старанність. Бог не обіцяв оберігати нас від будь-яких труднощів, зате Він обіцяв не залишати нас в біді. А найголовніше: пам'ятай, що Своєю смертю і воскресінням Христос вже переміг сатану, і одного прекрасного дня ця війна нарешті завершиться.
понеділок, 11 липня 2011 р.
наслідувачі...
Отже, будьте наслідувачами Богові, як улюблені діти…
(Еф 5:1)
Розповідають, що одна людина якось переглядала колонку некрологів в місцевій газеті. На превелике здивування, в списках тих, що недавно померли він побачив своє власне ім'я. Спочатку він посміявся над цим. Але скоро почав невпинно дзвонити телефон. Приголомшені друзі і знайомі прагнули виразити його сім'ї свої співчуття.
Нарешті, розсердившись, він подзвонив редакторові газети і гнівно заявив йому, що, не дивлячись на те, що його ім'я згадується в колонці некрологів, він і не думав вмирати. Редактор був дуже збентежений і довго вибачався. Нарешті в крайньому хвилюванні він сказав: «Не хвилюйтеся, сер, ми все виправимо; завтра ж ваше ім'я буде надруковано в списку новонароджених».
Можливо, ця історія здатися лише анекдотом, але з неї можна витягувати духовний урок. Ми не можемо заново народитися для оновленого життя в Христі, поки наша стара людина не помре на хресті. Біблія говорить нам дивну істину: «...І вас, що мертві були через ваші провини й гріхи… Бог... оживив разом із Христом... Отже, будьте наслідувачами Богові, як улюблені діти…» (Єф 2:1, 2:4-5; 5:1).
(Еф 5:1)
Розповідають, що одна людина якось переглядала колонку некрологів в місцевій газеті. На превелике здивування, в списках тих, що недавно померли він побачив своє власне ім'я. Спочатку він посміявся над цим. Але скоро почав невпинно дзвонити телефон. Приголомшені друзі і знайомі прагнули виразити його сім'ї свої співчуття.
Нарешті, розсердившись, він подзвонив редакторові газети і гнівно заявив йому, що, не дивлячись на те, що його ім'я згадується в колонці некрологів, він і не думав вмирати. Редактор був дуже збентежений і довго вибачався. Нарешті в крайньому хвилюванні він сказав: «Не хвилюйтеся, сер, ми все виправимо; завтра ж ваше ім'я буде надруковано в списку новонароджених».
Можливо, ця історія здатися лише анекдотом, але з неї можна витягувати духовний урок. Ми не можемо заново народитися для оновленого життя в Христі, поки наша стара людина не помре на хресті. Біблія говорить нам дивну істину: «...І вас, що мертві були через ваші провини й гріхи… Бог... оживив разом із Христом... Отже, будьте наслідувачами Богові, як улюблені діти…» (Єф 2:1, 2:4-5; 5:1).
неділю, 10 липня 2011 р.
...істина
і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!
(Ів 8:32)
Сьогодні багато хто говорить, що абсолютної істини не існує. Світська людина виходить з того, що істина — лише те, що він хоче вважати істиною. Те, що істинно для тебе, не обов'язково істинно для когось ще. Але абсолютна істина існує, і це — Ісус Христос. Десятки разів Він повторював: «Істинно говорю вам...» А один з Його найгостріших і безкомпромісних висловів звучить так: «Я є дорога і правда(істина) і життя...» (Ів 14:6).
Апостол Іван, автор четвертого Євангелія, пише: «Благодать... і істина сталися через Ісуса Христа» (Ів 1:17). Яків говорить, що Бог «народив... нас словом істини» (Як 1:18). Хай тебе не обманює етичний і духовний релятивізм нашого століття. Бог явив нам Свою істину через записане Слово — Біблію і через живе Слово — Ісуса Христа, А оскільки Ісус — абсолютна істина, ти можеш сповна довіритися Йому!
(Ів 8:32)
Сьогодні багато хто говорить, що абсолютної істини не існує. Світська людина виходить з того, що істина — лише те, що він хоче вважати істиною. Те, що істинно для тебе, не обов'язково істинно для когось ще. Але абсолютна істина існує, і це — Ісус Христос. Десятки разів Він повторював: «Істинно говорю вам...» А один з Його найгостріших і безкомпромісних висловів звучить так: «Я є дорога і правда(істина) і життя...» (Ів 14:6).
Апостол Іван, автор четвертого Євангелія, пише: «Благодать... і істина сталися через Ісуса Христа» (Ів 1:17). Яків говорить, що Бог «народив... нас словом істини» (Як 1:18). Хай тебе не обманює етичний і духовний релятивізм нашого століття. Бог явив нам Свою істину через записане Слово — Біблію і через живе Слово — Ісуса Христа, А оскільки Ісус — абсолютна істина, ти можеш сповна довіритися Йому!
суботу, 9 липня 2011 р.
миротворці
Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть.
(Мт 5:9)
Недостатньо лише примиритися з Богом або мати мир Божий в серці. В цих вертикальних стосунках повинно бути також горизонтальне застосування, інакше наша віра марна. Ісус сказав, що ми повинні любити Господа всім серцем і любити ближніх, як самих себе.
Ця подвійна любов до Бога і до людей схожа на позитивний і негативний полюси батареї — доки не під'єднаєш дроту до обох полюсів, нічого не вийде. Особиста віра зазвичай залишається даремною, поки не виявляється в стосунках з людьми. (За винятком, мабуть, розіпнутого розбійника, який покаявся за хвилину до смерті; і проте приклад його віри впродовж століть багато приводив до Христа.)
Якщо у нас мир з Богом і мир від Бога, ми обов'язково станемо миротворцями. Ми не лише прагнутимемо до мирних стосунків з тими, що оточують, але і допоможемо їм відкрити джерело дійсного миру в Христі. Подумай, чи виливається мир Христа з твого серця на тих, хто тебе оточує.
(Мт 5:9)
Недостатньо лише примиритися з Богом або мати мир Божий в серці. В цих вертикальних стосунках повинно бути також горизонтальне застосування, інакше наша віра марна. Ісус сказав, що ми повинні любити Господа всім серцем і любити ближніх, як самих себе.
Ця подвійна любов до Бога і до людей схожа на позитивний і негативний полюси батареї — доки не під'єднаєш дроту до обох полюсів, нічого не вийде. Особиста віра зазвичай залишається даремною, поки не виявляється в стосунках з людьми. (За винятком, мабуть, розіпнутого розбійника, який покаявся за хвилину до смерті; і проте приклад його віри впродовж століть багато приводив до Христа.)
Якщо у нас мир з Богом і мир від Бога, ми обов'язково станемо миротворцями. Ми не лише прагнутимемо до мирних стосунків з тими, що оточують, але і допоможемо їм відкрити джерело дійсного миру в Христі. Подумай, чи виливається мир Христа з твого серця на тих, хто тебе оточує.
пʼятницю, 8 липня 2011 р.
Жага праведності...
Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть.
(Мт 5:6)
Бог — єдине джерело реального блаженства, тому саме Він пропонує нам ті блага, які, як нам здається, ми можемо знайти на землі: задоволеність, безпеку, мир, надію на майбутнє. Робота, людські відносини, гроші, влада, положення в суспільстві — все це не допоможе нам досягти справжнього щастя. Його може дати лише Бог.
Але так важко буває повірити в це! І недивно, якщо ми ще не довірили наше життя Христу. До цього, як сказано в Біблії, ми ще духовно сліпі. Ми не можемо бачити Божу істину, поки Святий Дух не розплющить нам ока. Але така сліпота може спіткати і віруючі, якщо вони починають жити за законами цього світу, марно прагнучи до мирського щастя.
Ось чому Господь Ісус в Нагірній проповіді вказав нам на умову дійсного щастя: «Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть.» (Мф 5:6).
Це — Божа обіцянка, і вона непорушне.
Багатство... або праведність? Яка твоя мета?
(Мт 5:6)
Бог — єдине джерело реального блаженства, тому саме Він пропонує нам ті блага, які, як нам здається, ми можемо знайти на землі: задоволеність, безпеку, мир, надію на майбутнє. Робота, людські відносини, гроші, влада, положення в суспільстві — все це не допоможе нам досягти справжнього щастя. Його може дати лише Бог.
Але так важко буває повірити в це! І недивно, якщо ми ще не довірили наше життя Христу. До цього, як сказано в Біблії, ми ще духовно сліпі. Ми не можемо бачити Божу істину, поки Святий Дух не розплющить нам ока. Але така сліпота може спіткати і віруючі, якщо вони починають жити за законами цього світу, марно прагнучи до мирського щастя.
Ось чому Господь Ісус в Нагірній проповіді вказав нам на умову дійсного щастя: «Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть.» (Мф 5:6).
Це — Божа обіцянка, і вона непорушне.
Багатство... або праведність? Яка твоя мета?
четвер, 7 липня 2011 р.
Бог відчуває...
Це милість Господня, що ми не погинули, бо не покінчилось Його милосердя…
(Плач 3:22)
У дитинстві я уявляв собі Бога старим з довгою сивою бородою. Врешті-решт, то хіба не так змальовували Його Мікеланджело і інші художники? Напевно, я по-дитячому думав, що Він нагадує старого не лише зовні: я думав, що Він кволий і слабкий, що Йому немає діла до моїх проблем.
Пізніше, коли я прочитав Біблію, я зрозумів, що Бог має духовну природу. У Нього немає тіла; Він не прив'язаний до одного місця, як прив'язаний будь-який фізичний предмет. В той же час Він володіє всіма ознаками особи: Він мислить, говорить, спілкується, любить, гнівається, тужить. Оскільки Бог — це особа, Він може відчувати так само, як ми.
Яка б трудність не виникла перед нами, Він розуміє, що ми при цьому відчуваємо. Він розуміє всі наші спокуси, тому що Христос, «подібно до нас, досвідчений у всьому, окрім гріха» (Євр 4:15). Ось чому ти можеш принести Йому в молитві все — абсолютно все — з впевненістю, що Він все зрозуміє.
(Плач 3:22)
У дитинстві я уявляв собі Бога старим з довгою сивою бородою. Врешті-решт, то хіба не так змальовували Його Мікеланджело і інші художники? Напевно, я по-дитячому думав, що Він нагадує старого не лише зовні: я думав, що Він кволий і слабкий, що Йому немає діла до моїх проблем.
Пізніше, коли я прочитав Біблію, я зрозумів, що Бог має духовну природу. У Нього немає тіла; Він не прив'язаний до одного місця, як прив'язаний будь-який фізичний предмет. В той же час Він володіє всіма ознаками особи: Він мислить, говорить, спілкується, любить, гнівається, тужить. Оскільки Бог — це особа, Він може відчувати так само, як ми.
Яка б трудність не виникла перед нами, Він розуміє, що ми при цьому відчуваємо. Він розуміє всі наші спокуси, тому що Христос, «подібно до нас, досвідчений у всьому, окрім гріха» (Євр 4:15). Ось чому ти можеш принести Йому в молитві все — абсолютно все — з впевненістю, що Він все зрозуміє.
середу, 6 липня 2011 р.
Час...
Ніч минула, а день наблизився, тож відкиньмо вчинки темряви й зодягнімось у зброю світла. (Рим 13:12)
Я якось читав про сонячний годинник, на якому був зроблений загадковий напис: «Зараз пізніше, ніж ти думаєш». Мандрівники часто зупинялися і роздумували про сенс цієї фрази. Її автор, поза сумнівом, хотів нагадати нам про те, як швидкоплинна і мінлива наше життя.
У нас, християн, є такий сонячний годинник — Слово Боже. Скрізь, від Буття до Одкровення, воно застерігає нас: «Зараз пізніше, ніж ти думаєш». У листі своїм сучасникам апостол Павло писав: «І це тому, що знаєте час, що пора нам уже пробудитись від сну. Бо тепер спасіння ближче до нас, аніж тоді, коли ми ввірували.
Ніч минула, а день наблизився, тож відкиньмо вчинки темряви й зодягнімось у зброю світла.(Рим 13:11,12)».
Вчися жити щодня так, як ніби це останній день твого життя. Коли-небудь цей день насправді буде останнім.
Я якось читав про сонячний годинник, на якому був зроблений загадковий напис: «Зараз пізніше, ніж ти думаєш». Мандрівники часто зупинялися і роздумували про сенс цієї фрази. Її автор, поза сумнівом, хотів нагадати нам про те, як швидкоплинна і мінлива наше життя.
У нас, християн, є такий сонячний годинник — Слово Боже. Скрізь, від Буття до Одкровення, воно застерігає нас: «Зараз пізніше, ніж ти думаєш». У листі своїм сучасникам апостол Павло писав: «І це тому, що знаєте час, що пора нам уже пробудитись від сну. Бо тепер спасіння ближче до нас, аніж тоді, коли ми ввірували.
Ніч минула, а день наблизився, тож відкиньмо вчинки темряви й зодягнімось у зброю світла.(Рим 13:11,12)».
Вчися жити щодня так, як ніби це останній день твого життя. Коли-небудь цей день насправді буде останнім.
вівторок, 5 липня 2011 р.
небесні глядачі
Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тягар та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами…
(Євр 12:1)
Якщо ангели радіють і тоді, коли один грішник кається (див. Лк 15:10), значить, ми можемо порівняти ангельське воїнство з глядачами, що спостерігають за нами з небесних трибун. Їх можна зарахувати також до тієї «хмари свідків» (Евр 12:1), що уважно стежать за нашими земними мандрами, не упускаючи жодної дрібниці.
І звичайно, наш Бог — Батько, Син і Святий Дух — прекрасно знає, що відбувається з нами. Як сказано в Біблії, «.... але все наге та відкрите перед очима Його, Йому дамо звіт! (Євр 4:13)».
У своїй книзі «Проходячи по долині сліз» доктор Ване Хевнер розповідає про одного старенького священнослужителя, який всю ніч готувався до проповіді перед своєю нечисленною паствою. Дружина запитала його, навіщо потрібно було витрачати стільки часу на слова, звернені до маленької жменьки людей. «Ти забуваєш, дорога, — відповідав проповідник, — яка величезна аудиторія мене слухатиме!» До цього доктор Хевнер додає: «У нашому житті немає нічого незначного, якщо за нами спостерігають небеса. Ми зможемо виступити набагато краще, якщо пригадаємо про той, хто дивиться за нами з трибун!»
(Євр 12:1)
Якщо ангели радіють і тоді, коли один грішник кається (див. Лк 15:10), значить, ми можемо порівняти ангельське воїнство з глядачами, що спостерігають за нами з небесних трибун. Їх можна зарахувати також до тієї «хмари свідків» (Евр 12:1), що уважно стежать за нашими земними мандрами, не упускаючи жодної дрібниці.
І звичайно, наш Бог — Батько, Син і Святий Дух — прекрасно знає, що відбувається з нами. Як сказано в Біблії, «.... але все наге та відкрите перед очима Його, Йому дамо звіт! (Євр 4:13)».
У своїй книзі «Проходячи по долині сліз» доктор Ване Хевнер розповідає про одного старенького священнослужителя, який всю ніч готувався до проповіді перед своєю нечисленною паствою. Дружина запитала його, навіщо потрібно було витрачати стільки часу на слова, звернені до маленької жменьки людей. «Ти забуваєш, дорога, — відповідав проповідник, — яка величезна аудиторія мене слухатиме!» До цього доктор Хевнер додає: «У нашому житті немає нічого незначного, якщо за нами спостерігають небеса. Ми зможемо виступити набагато краще, якщо пригадаємо про той, хто дивиться за нами з трибун!»
понеділок, 4 липня 2011 р.
Пізнання Бога
О глибино багатства, і премудрости, і знання Божого! Які недовідомі присуди Його, і недосліджені дороги Його! (Рим 11:33)
Кажуть, що для дослідження природи блискавки Бенджамин Франклін прив'язав до хвоста повітряного змія дріт, що дозволило йому довести зв'язок між блискавкою і електрикою. Ми завжди прагнули зрозуміти навколишній нас світ — це одна з ознак, що відрізняють нас від тварин.
Науці вдалося осягнути деякі з таємниць природи. Інші таємниці все ще незрозумілі нам. Вірно одне: вся накопичена століттями мудрість — це лише невеликий крок в пізнанні людиною всесвіту.
Наша нездатність повністю осягнути таємниці Божого творіння жодним чином не ставить під сумнів християнську віру. Навпаки, вона лише підсилює її. Ми не розуміємо хитромудрих узорів зоряного неба, але знаємо, що вони зрозумілі Тому, хто їх створив. Ми знаємо, що Він накреслив для нас дорогу не менш точну, чим дорога небесних світил.
Коли наступного разу побачиш зоряне небо, пригадай слова псалмоспівця: «Небо звіщає про Божую славу, а про чин Його рук розказує небозвід.(Пс 18:2)».
Кажуть, що для дослідження природи блискавки Бенджамин Франклін прив'язав до хвоста повітряного змія дріт, що дозволило йому довести зв'язок між блискавкою і електрикою. Ми завжди прагнули зрозуміти навколишній нас світ — це одна з ознак, що відрізняють нас від тварин.
Науці вдалося осягнути деякі з таємниць природи. Інші таємниці все ще незрозумілі нам. Вірно одне: вся накопичена століттями мудрість — це лише невеликий крок в пізнанні людиною всесвіту.
Наша нездатність повністю осягнути таємниці Божого творіння жодним чином не ставить під сумнів християнську віру. Навпаки, вона лише підсилює її. Ми не розуміємо хитромудрих узорів зоряного неба, але знаємо, що вони зрозумілі Тому, хто їх створив. Ми знаємо, що Він накреслив для нас дорогу не менш точну, чим дорога небесних світил.
Коли наступного разу побачиш зоряне небо, пригадай слова псалмоспівця: «Небо звіщає про Божую славу, а про чин Його рук розказує небозвід.(Пс 18:2)».
неділю, 3 липня 2011 р.
Свобода...
Коли Син отже зробить вас вільними, то справді ви будете вільні.
(Ів 8:36)
Один з символів США - Статуя Свободи в Нью-Йоркській гавані, я задумався про те, як багато вона зустріла іммігрантів, яким довелося залишити все і приїхати до Америки лише з однією валізою пожитків. Їм доводилося ризикувати своїм життям ради того, що було для них найдорожче, — заради свободи. Вони уміли цінувати свободу своєї нової батьківщини, завойовану з такою працею.
Ми теж повинні її цінувати. Їх життя може служити ілюстрацією того, як повинні поступати ми, коли приходимо до Христа. Ми повинні відкинути прихильність до цього світу, залишити все, що світ нам нав'язує, і стати громадянами нового царства — Царства Божого. У цьому Царстві символ свободи — Хрест. Статуя Свободи в Нью-йоркській гавані своїм факелом освітлює входи в «золоті брами». Символ свободи на горбі за міською стіною Єрусалиму, на Голгофі, освітлює дорогу у вічне життя.
(Ів 8:36)
Один з символів США - Статуя Свободи в Нью-Йоркській гавані, я задумався про те, як багато вона зустріла іммігрантів, яким довелося залишити все і приїхати до Америки лише з однією валізою пожитків. Їм доводилося ризикувати своїм життям ради того, що було для них найдорожче, — заради свободи. Вони уміли цінувати свободу своєї нової батьківщини, завойовану з такою працею.
Ми теж повинні її цінувати. Їх життя може служити ілюстрацією того, як повинні поступати ми, коли приходимо до Христа. Ми повинні відкинути прихильність до цього світу, залишити все, що світ нам нав'язує, і стати громадянами нового царства — Царства Божого. У цьому Царстві символ свободи — Хрест. Статуя Свободи в Нью-йоркській гавані своїм факелом освітлює входи в «золоті брами». Символ свободи на горбі за міською стіною Єрусалиму, на Голгофі, освітлює дорогу у вічне життя.
суботу, 2 липня 2011 р.
Світло спасіння...
Коли хто визнає, що Ісус то Син Божий, то в нім Бог пробуває, а він у Бозі.
(1Ів 4:15)
Глибину людського падіння по-справжньому починаєш розуміти, лише коли усвідомлюєш, яку страшну ціну Бог заплатив за наше спасіння порятунок. Нам просто необхідний Спаситель, інакше ми приречені!
Бог заплатив за гріх найдорожчим, що у Нього було. Чи можна дивуватися з того, що ангели закривали обличчя і замовкали в священному жаху, свідчивши про звершення Божого задуму? Для них було незбагненне, що Ісусові належало узяти на себе весь жах людського гріха!
Але незабаром їм належало відкрити обличчя і віддати Богові хвалу. Того дня на Голгофі засяяло світло — «...світло Євангелії слави Христа, а Він образ Божий.» (2 Кор. 4:4). Від Хреста вийшло сяяння слави Божої: світло порятунку розсіяло тьму. Мерзенні легіони сатани були повержені — більше вони не могли утримувати людство в полоні мороку.
Чи горить світло Євангелія в твоєму серці? Чи світить тим, хто тебе оточує?
(1Ів 4:15)
Глибину людського падіння по-справжньому починаєш розуміти, лише коли усвідомлюєш, яку страшну ціну Бог заплатив за наше спасіння порятунок. Нам просто необхідний Спаситель, інакше ми приречені!
Бог заплатив за гріх найдорожчим, що у Нього було. Чи можна дивуватися з того, що ангели закривали обличчя і замовкали в священному жаху, свідчивши про звершення Божого задуму? Для них було незбагненне, що Ісусові належало узяти на себе весь жах людського гріха!
Але незабаром їм належало відкрити обличчя і віддати Богові хвалу. Того дня на Голгофі засяяло світло — «...світло Євангелії слави Христа, а Він образ Божий.» (2 Кор. 4:4). Від Хреста вийшло сяяння слави Божої: світло порятунку розсіяло тьму. Мерзенні легіони сатани були повержені — більше вони не могли утримувати людство в полоні мороку.
Чи горить світло Євангелія в твоєму серці? Чи світить тим, хто тебе оточує?
пʼятницю, 1 липня 2011 р.
Поклик Христа
Цьогосвітня бо мудрість у Бога глупота, бо написано: Він ловить премудрих у хитрощах їхніх!
(1Кор 3:19)
Деякі люди стверджують, що церква може змінити цей світ на краще, лише уподібнившись цьому світу. Проте чим більше церква уподібнюється світу, тим слабкіше стає її духовний авторитет і вплив. При цьому не церкву змінює світ, а світ змінює її.
Бог не закликає нас ізолюватися від світу. У молитві про учнів Ісус говорив: «Як Ти послав Мене в світ, так і Я послав їх в світ» (ІВ 17:18). Якщо ми відгородимося від тих, що оточують, ми не зможемо допомогти їм і проявимо недолік любові.
Але тим більше Бог не закликає нас уподібнитися цьому безбожному світу. Ми не повинні зливатися з ним, не повинні засвоювати його цінності, принципи, поведінкові моделі. Біблія нагадує нам: «бо все, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва, це не від Отця, а від світу.(1Ів 2:16)» Якщо ми відгородимося від тих, що оточують, ми не зможемо допомогти їм і проявимо недолік любові.
(1Кор 3:19)
Деякі люди стверджують, що церква може змінити цей світ на краще, лише уподібнившись цьому світу. Проте чим більше церква уподібнюється світу, тим слабкіше стає її духовний авторитет і вплив. При цьому не церкву змінює світ, а світ змінює її.
Бог не закликає нас ізолюватися від світу. У молитві про учнів Ісус говорив: «Як Ти послав Мене в світ, так і Я послав їх в світ» (ІВ 17:18). Якщо ми відгородимося від тих, що оточують, ми не зможемо допомогти їм і проявимо недолік любові.
Але тим більше Бог не закликає нас уподібнитися цьому безбожному світу. Ми не повинні зливатися з ним, не повинні засвоювати його цінності, принципи, поведінкові моделі. Біблія нагадує нам: «бо все, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва, це не від Отця, а від світу.(1Ів 2:16)» Якщо ми відгородимося від тих, що оточують, ми не зможемо допомогти їм і проявимо недолік любові.
Підписатися на:
Дописи (Atom)