четвер, 30 червня 2011 р.

Чиста дошка

Серце чисте створи мені, Боже, і тривалого духа в моєму нутрі віднови.
(Пс 50:12)


Пам'ятаєш, як в школі тобі доводилося мити класну дошку? Якщо вимити дошку як слід, то здається, що на ній ніколи нічого не писали.

Саме так Бог очищає нас, коли ми приходимо до Нього, сповідаючи гріхи і ввіряючи своє життя Христу, нашому Господові і Спасителю. Як сказано у апостола Івана: «Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої.(1Ів 1:9)». Прислухайся до цієї обіцянки: Він прощає і очищає. Дошка вимита дочиста! Це може зробити лише Бог. Нам самим це не під силу.

Признайся, адже часто ти хотів почати життя спочатку, з чистого аркуша. Бог може начисто вимити дошку твого життя, якщо ти сповідаєш перед Ним гріхи. Тоді Він допоможе тобі почати життя заново.

середу, 29 червня 2011 р.

Завжди памятай про небеса...

У всьому нас тиснуть, та не потиснені ми; ми в важких обставинах, але не впадаємо в розпач. (2Кор 4:8)

Подорожуючи, я помітив, що люди, які завжди пам'ятають про Царство Небесне, навіть в найпохмуріші дні залишаються безтурботними і радісними. Якби небесна слава сприймалася нами як реальність, якби ми приділяли менше уваги матеріальним речам, а більше — духовним і вічним, нас було б не так легко стривожити.

Це не втеча від реальності, як стверджують деякі. Навпаки, тверда віра в майбутнє торжество робить нас відповідальнішими в житті. Нас оточують люди, яким навіть не приходить в голову подумати про рай або вічність. Як же вони дізнаються про своє майбутнє, якщо ми не скажемо їм про нього? Я скажу, що справжня втеча від реальності полягає в небажанні поглянути в майбутнє і прийняти те, що приготував для нас Бог.

У ці темні дні, повне сумнівів і невпевненості, християнин, який з довірою дивиться в майбутнє, зберігає спокій і радість, знаючи, що одного прекрасного дня запанує Христос, а ми, «А коли терпимо, то будемо разом також царювати.» (2 Тим 2:12).

вівторок, 28 червня 2011 р.

Спокій

Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!
(Ів 14:27)


«Турбота — подібна до розгойдування на кріслі. У вас є чим зайнятися, але ви весь час залишаєтеся на місці». Турбота і тривога з давніх давен переслідували людський рід. Сучасна людина, при всіх його технологіях і винаходах, так і не знайшла способу зцілитися від відчуття тривоги.

Що ж робити? Уяви собі, як люті океанські хвилі б'ються об скелястий берег. Виблискує блискавка, гуркотить грім, хвилі хльостають по скелях. А тепер уяви, що в скелястій кручі ти бачиш розколину, а усередині — маленьку пташку, яка тихо спить, поклавши голову під крило. Вона знає, що скеля захистить її від хвиль, і тому спить спокійно.

Бог обіцяв Мойсею: «...Я вміщу Тебе в щілині скелі, і закрию тебе рукою Своєю, аж поки Я перейду.» (Вих 33:22). То ж Бог обіцяє і нам. Наша скеля — Христос. У Його руці ми можемо відчувати себе в безпеці. Хай лютує шторм — наше серце спокійне.

понеділок, 27 червня 2011 р.

Повне заміщення

Бо Того, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою правдою в Нім! (2Кор 5:21)

Біблія говорить, що, коли ми приходимо до Христа, Він присвоює нам Свою праведність. Колись ми були грішниками в очах Божих; тепер Він бачить нас праведниками завдяки Христу.

Як це можливо? У нас самих немає праведності. Як сказано в Біблії, «немає праведного жодного» (Рим 3:10). Але коли ми приходимо до Христа, ми знімаємо брудне лахміття гріха і одягаємося в світлий одяг Христової праведності. Наші гріхи переносяться на Нього, а Його праведність переноситься на нас.

Хіба ми могли це заслужити? Хіба ми могли це заробити? Немає. Це все дається нам по благодаті, завдяки тому, що Бог незаслужено полюбив нас в Христі. Ніколи ми не могли б своїми справами заслужити на Божу любов, нехай навіть найдобрішими.

Подякуй Богові за те, що тепер ти можеш стояти перед Ним, що вдягнувся досконалою праведністю Христа.

неділю, 26 червня 2011 р.

Довіра і послух

Блаженна людина, що Бога вчинила своєю твердинею, і не зверталась до пишних та тих, що вони до неправди схиляються!
(Пс 39:5)


Недавно я прочитав історію про батька і сина:
"Багато років тому хтось дав моєму синочкові долар. Він приніс його мені і сказав: «Татко, потримай його у себе». Але через пару хвилин він повернувся і сказав: «Татку, хай краще мій долар буде у мене». Він засунув його в кишеню і пішов гратися. Ще через декілька хвилин він повернувся до мене весь в сльозах: «Татусю, я загубив свій долар. Допоможи мені його знайти!»."

Як часто ми довіряємо Господові наші проблеми, але повністю довіритися Йому не можемо і знову беремо ситуацію в свої руки. Потім, коли ми все зіпсуємо, ми починаємо молитися: «Господи, допоможи мені, у мене нещастя». Вибір за тобою. Чи зможеш ти довірити своє життя Богові? Ось що обіцяє нам Біблія: «Блаженна людина, що Бога вчинила своєю твердинею...»

суботу, 25 червня 2011 р.

Божа мудрість...

Він бо наш мир, що вчинив із двох одне й зруйнував серединну перегороду, ворожнечу, Своїм тілом…
(Еф 2:14)


Я недавно почув слова одного професора: «Є дві проблеми, які людству ніколи не вдасться вирішити, — расова і військова». Можливо, він був правий; час покаже.

Проте треба визнати, що Біблія дає нам мало приводів для оптимізму відносно цих проблем. Чому? Причини як расизму, так і воєн криються в гордості і жадності людського серця. Поки не зміняться наші серця, нас переслідуватимуть згубні пристрасті.

Це не означає, що ми повинні у відчаї махнути на все рукою і ніяк не боротися з війнами або расизмом, — зовсім ні! У Біблії Христос названий Князем світу (див. Іс 9:6). Він йшов наперекір забобонам суспільства, спілкуючись з людьми з інших народів, і від нас Він чекає не меншого.

Мета розп'яття — не лише в прощенні наших гріхів, але і в перетворенні нашого життя. Попроси Бога, щоб Він зробив тебе провідником Божої любові до всіх, хто тебе оточує.

пʼятницю, 24 червня 2011 р.

Ти цінний для Бога...

Хто надію кладе на багатство своє, той впаде, а праведники зеленіють, як листя.
(Прип 11:28)


Одного дня на похоронах одного багача хтось запитав:
—Скільки ж грошей він залишив?
—Довелося залишити все, що було, - відповіли йому.

Часто мені доводиться чути, як кого-небудь представляють при знайомстві: «Це Олег, він працює в головному офісі Київстар». Можна подумати, цінність людини визначається місцем роботи або професією. (До речі, я відмітив, що зазвичай так представляють тих, що лише досягають успіху, або, що називається, успішних, людей.)

Але Бог не судить нас по наших успіхах.
Він любить кожного однаково сильно. Наша з вами цінність не визначається тим, як ми одягаємося, в якому будинку живемо або на якій машині ми їздимо. Наша цінність визначається тим, що Бог створив нас, що Він любить нас, що Христос помер за нас. Наша цінність визначається тим, що Він прийняв нас в Свою сім'ю і ми назавжди стали Його дітьми.
Не думай, що твоя цінність залежить від грошей або положення в суспільстві. Зовсім немає — адже ти безмірно дорогий для Христа!

четвер, 23 червня 2011 р.

Молись за свої потреби!!!

Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою.
(Фил 4:6)

Що відбувається з тобою, коли трапляються неприємності? Тебе долає занепокоєння? Цим грішать майже всі. Але то хіба твоя тривога допоможе справі? Звичайно, ні. Навіщо ж турбуватися, якщо тривога не допомагає?
Приклад того, як поводитися в таких випадках, ми можемо знайти в біблійній розповіді про царя Єзекію: «І узяв Єзекія лист з руки послів, і прочитав його, і пішов в будинок Господній, і розвернув його Єзекія перед лицем Господнім, і молився Єзекія перед лицем Господнім» (2 Цар 19:14-15).
Замість того щоб відразу отримати від Бога допомогу, ми часто удаємося до Нього як до останнього засобу. Краще послідуй прикладу Єзекії. Хай Бог першим дізнається про твою нужду, адже лише Він допоможе знайти вихід, який послужить тобі на користь і відповідатиме Його досконалій волі.

середу, 22 червня 2011 р.

Постійність в Любові

...але досконала любов проганяє страх геть...
(1Ів 4:18)


Усвідомлюючи Христову любов до мене, грішної людини, я теж відповідаю Йому любов'ю, яка виявляється у відчутті.
Але відчуття приходить і відходить. Його непостійність не повинна нас обманювати.
Бог любить мене незалежно від того, «відчуваю» я це чи ні. Ті християни, в яких стосунки з Христом залежать від їх відчуттів, рідко бувають постійні в духовному житті.
На чому ж повинне будуватися духовне життя? Якщо сказати одним словом — на відданості. Відчуття приходять і вирушають, а відданість залишається. (До речі, це вірно і відносно шлюбу.) Довіривши своє життя Христу, ми відчуваємо радість, вдячність, любов. Але навіть в ті миті, коли ми не переживаємо почуттів, ми зберігаємо вірність Христу завдяки своїй посвященності.
Повна відданість Христу дозволяє нам залишатися вірними тоді, коли ми не відчуваємо любові до Нього. І вона захищає нас від руйнівних емоцій: сумніву і страху. Джон Уїтреспун, єдиний священнослужитель, що підписав Декларацію незалежності США, одного дня сказав: «Лише страх Божий може позбавити нас від страху перед людьми».

вівторок, 21 червня 2011 р.

Тільки один шлях

...і хто хоче, хай воду життя бере дармо!
Одкр 22:17

Одного дня водій зупинив машину, щоб запитати, як проїхати на потрібну вулицю. Почувши відповідь перехожого, він з сумнівом перепитав: «Невже це найкоротша дорога?» «Це єдина дорога», — відповів той.
Є лише одина дорога порятунку. Ця дорога — Христос. Ісус сказав: «Ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене» (Івана 14:6). Апостол Петро сповіщав народові: «Немає іншого імені під небом, даного людям, яким належало б нам врятуватися» (Дії4:12).
Чи є в цих словах зарозумілість або нетерпимість? Немає. І християни ніколи не мають бути зарозумілими або нетерпимими. Ми врятовані виключно Божою благодаттю — ми не заслужили на порятунок. Лише Христос помер за наші гріхи; лише Христос воскрес з мертвих. Бог до цих пір пропонує світу прощення і нове життя. Якщо ти ще не знаєш Христа — звернися до Нього прямо сьогодні. Якщо ти вже знаєш Його, помолися про кого-небудь з твоїх невіруючих знайомих і попроси Бога допомогти тобі розповісти цій людині про порятунок в Христі.

понеділок, 20 червня 2011 р.

Благословенний тягар...

...бо Господь звеселив Свій народ, і змилувався над Своїми убогими!
(Іс 49:13)

Достаток і процвітання ніколи не збагачували світ так, як збагачували випробування і труднощі. Страждання і тяготи ставали причиною створення найпрекрасніших пісень, зворушливих віршів, захоплюючих повістей і надихаючих біографій.
Звичайно, коли нас переповнює горе, коли наше серце мучиться сумнівами, дуже важко думати про піднесену мету страждань. У хвилину болю важко думати про щось ще, окрім власних страждань.
Якщо кататись над альпійськими схилами на фунікулерів влітку, під нами пропливатимуть дивні килими з польових кольорів неземної краси. Всього кілька місяців тому всі ці квіти були похоровані під товстим шаром снігу. Але саме сніг допоміг їм вирости — наситив землю водою і зберіг паростки від зимової завірюхи. Наші тягарі схожі на цей сніг — до приходу весни вони зберігають під собою сердечну красу.

неділю, 19 червня 2011 р.

Бог обіцяє захист...

...не покину я вас і не залишу...
Євреїв 13:5


Не сумнівайся: ти завжди знаходишся в центрі битви — духовної битви з сатаною, який докладе всі зусилля, щоб деморалізувати і погубити тебе. Потрібно завжди пам'ятати про його непохитну рішучість і уявляти собі його плани.
Бог бажає навчити нас протистояти гріху і сатані. Сатана, цей вбивця від початку, приголомшує нас в самі незахищені місця, прагнучи підпорядкувати собі, щоб ми більше не могли служити Богові.
Бог пропонує нам певні духовні заняття, щоб виховувати дух, точно так, як і фізичні вправи допомагають нам тренувати тіло. Бог забезпечує нас всіма необхідними засобами, щоб оборонятися від сатани і не підпускати його близько. Ось ці засоби: читання Біблії, молитва, віра, праведне життя, спілкування з Духом Святим.
Як і в разі фізичних тренувань, у вихованні духу необхідна старанність. Бог не обіцяв оберігати нас від будь-яких труднощів, зате Він обіцяв не залишати нас в біді.
А найголовніше: пам'ятай, що Своєю смертю і воскресінням Христос вже переміг сатану, і одного прекрасного дня ця війна нарешті завершиться.

суботу, 18 червня 2011 р.

Істинна відданість

А плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, віра, лагідність, стриманість.

Послання до Галатів, 5:22-23


Ми повинні прагнути приносити плід Духа. Або, точніше, ми повинні дозволяти Святому Духу приносити плід в нашому житті.

Ти скажеш: «Я не можу приносити такий плід. Ви не знаєте, наскільки я слабкий і егоїстичний. Неймовірно, щоб я приносив такий плід ... »

І це чиста правда! Ми не можемо приносити такий плід своїми силами. Але якщо в нашому серці живе Дух Божий, якщо Він направляє наше життя, то Він зможе принести в нас цей плід. Наше завдання полягає в тому, щоб шляхом щирої відданості і довіри Духу обробляти грунт серця так, щоб Він знайшов у нас родючу землю і зростив на ній Свій плід.

Припустимо, в моєму саду росте плодоносне дерево, але я не зберу гарного врожаю, поки не удобрю грунт і не виведу шкідників. Подумай: що заважає Святому Духу приносити плід у твоєму серці.

пʼятницю, 17 червня 2011 р.

сніг...

... Обмий мене, і буду біліший від снігу.

Псалом, 50:9

Сніг такий білий, що на ньому все помітно навіть з великої відстані. Якщо взяти саме біле з того, що можна знайти під рукою, наприклад свіжевипрану білизну, на тлі снігу воно все одно буде виглядати брудною плямою.

Так і наше життя. Часом ми здаємося самим собі цілком моральними і благопристойними. Ми задовольняємося тим, що ми «не такі, як інші люди». Але в порівнянні з Божою чистотою ми виявляємось брудними та нечистими.

Незважаючи на наші гріхи і нечистість, Бог все одно любить нас. І завдяки цій любові Він вирішив дарувати нам таку чистоту, якої ми ніколи не могли б досягти своїми силами. Ось чому Він послав Свого Сина Ісуса Христа, щоб Він помер за нас на Хресті. Лише коли наші гріхи були омиті кров'ю Ісуса Христа, ми змогли обілитись в очах Божих як сніг. Подякуй Богу за те, що тепер ти «біліший від снігу», тому що «ви ... обмились ... Ім'ям Господа нашого Ісуса Христа й Духом нашого Бога »(1 Кор 6:11)!

четвер, 16 червня 2011 р.

Божий задум...

Коли будете в Мене просити чого в Моє Ймення, то вчиню.
(Ів 14:14)


Молитва пов'язує нас з Божим задумом про нас і про весь світ. За допомогою молитви ми не лише приводимо своє особисте життя у відповідність з Божою волею, але і робимо його частиною Божого задуму.

Крім того, молитва робить нас Божими співробітниками в справі порятунку світу, хоча в цьому житті ми ніколи не зрозуміємо, яким чином це відбувається. Але Бог може діяти через наші молитви!

Молитва, яку дав нам Ісус як зразок, закінчується словами: «Бо Твоє є Царство, і сила, і слава у навіки» (Мт 6:13). Пам'ятай, що в молитві ми повинні шукати Божої слави, а не задовольняти свої егоїстичні бажання. Якщо ми хочемо, щоб Бог відповів на наші молитви, ми повинні прагнути прославляти Бога незалежно від результатів. Адже Господь сказав Своїм учням: «Якщо чого попросите у Батька в ім'я Моє, то зроблю, та прославиться Батько в Синові» (Ів 14:13).

середу, 15 червня 2011 р.

Свобода в Бозі...

Наблизьтесь до Бога, то й Бог наблизиться до вас. Очистьте руки, грішні, та серця освятіть, двоєдушні!
(Як 4:8)


Недавно почув історію...
Одного дня маленький хлопчик грався з дорогоцінною вазою. Він засунув в неї руку, але вже не міг вийняти її назад. Батько хлопчика теж спробував звільнити руку дитяти, але нічого не вийшло. Вони вже думали розбити вазу, але батько сказав: «Давай спробуємо ще раз. Розкрий долоню, витягни пальці, як я, а потім тягни». На диво татка, син сказав:"Ніііі...я не можу витягти пальці,бо випаде монетка..."

Напевно прочитавши ці слова, ви посміхнулись, як і я коли почув....але трошки подумавши, я побачив на місці цього маленького хлопчика себе...деколи я обома руками трмаюсь якоїсь "дрібниці", не відпускаю, а відповідно не отримую Божої свободи..

Задумайся! Які «дрібнички» заважають тобі прийняти Бога? Гріх, від якого ти не хочеш позбавитися? Негідна мета, обрана тобою? Низькі стосунки, які ти не хочеш розірвати? Благаю тебе, кинь ці дрібниці. Розтискай пальці! Залиш це і дозволь Богові вести тебе по життю Своєю дорогою.

вівторок, 14 червня 2011 р.

слово за тобою

Перебувайте в Мені, а Я в вас! Як та вітка не може вродити плоду сама з себе, коли не позостанеться на виноградині, так і ви, як в Мені перебувати не будете.(Ів 15:4)

Нам потрібно вирішувати. Завдяки відкупленню до мене увійшов Дух Ісуса, і тепер я маю терпляче створювати в собі такий напрям думок, такі настрої, які були б в повній відповідності з Господом моїм. Бог не змусить мене думати так, як думав Христос, це мені доведеться робити самому. Мені потрібно "і полонимо всяке знання на послух Христові…" (2 Кор. 10:5). "Перебувайте в Мені", перебувайте в справах інтелектуальних, в справах фінансових, у всіх справах, з яких складається звична нам людська буденність. Ми живемо одночасно в декількох різних вимірах.

Можливо, я не даю Богові зробити щось в моєму житті, кажучи, що це перешкодить моєму спілкуванню з Ним? Але це ж просто нахабство. Моє перебування в Христі не залежить від обставин, я можу в будь-яких умовах перебувати в Нім анітрохи не гірше, ніж на молитовних зборах. Від мене зовсім не потрібно самостійно організовувати відповідні обставини. Ніщо не могло порушити перебування в Бозі Господа нашого, Він був з Батьком всюди, де б не знаходилося Його тіло.Він ніколи Сам не вибирав Собі обставин, а з лагідністю приймав те, що посилав Йому Батько. Ви лише подумайте про те, що Наш Господь ніколи нікуди не квапився і завжди був безтурботно спокійний! А ми вважаємо, що жити з Богом -- означає жити як в лихоманці, ми і знати не знаємо безтурботності життя, прихованого з Христом в Бозі.

Подумайте про те, що не дає вам перебувати в Христі... "Так, Господи, хвилиночку, мені лише потрібно зробити ось це... Ось закінчу і буду з Тобою... Пройде цей тиждень і почнемо нормальне життя, будемо "перебуватт"". ....Потрібно діяти прямо в цю хвилину, перебувати потрібно прямо зараз. Спочатку доведеться постійно докладати свідомі зусилля, поки таке життя не стане для вас законом і ви не станете перебувати в Христі, самі про це не замислюючись. Отже починайте перебувати в Ісусові, де б ви не знаходилися.

понеділок, 13 червня 2011 р.

Сила вистояти у випробуваннях...

Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє, в Ісусі Христі.
(Фил 4:13)


Один товариш мені нещодавно розказав, як одного дня до нього підійшов невіруючий, в житті якого настали важкі часи. Знаючи, що мій друг християнин, він запитав:
— Невже, якщо я повірю в Христа, всі мої проблеми пройдут самі собою?
— Ні, — відповів мій друг, — але у тебе будуть сили вистояти у випробуваннях.

Бог дає нам мудрість і мужність. Він дає нам братів і сестер в Христі, які завжди допоможуть перенести труднощі і дадуть мудру і практичну пораду....питання чи ми питаємось???

Сатана завжди прагне бентежити послідовників Христа. Посеред важких випробувань він нашіптує нам: «Дивися, Богові немає до тебе поділа!» Але за допомогою Святого Духа ми завжди можемо відобразити напади лукавого і спростувати його брехню.

Якби Бог в одну мить вирішив всі наші проблеми, ми б виявилися беззахисними, беззбройними перед майбутніми нападами ворога. Замість цього Бог дає нам все для подолання життєвих випробувань.

неділю, 12 червня 2011 р.

Маяк надії...

А коли відійду й приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до Себе, щоб де Я були й ви.(Ів 14:3)

У своїй чудовій книзі «Просто християнство» К. С. Льюїс сказав: «Надія — одна з богословських чеснот». Він хотів сказати, що постійна спрямованість у вічність — це не втеча від реальності, як вважають деякі, а те, до чого покликаний кожен християнин.

Це не означає, що ми маємо бути байдужі до стану світу. Якщо ми звернемося до історії, то побачимо, що християни, що творять щось в світі, невпинно були спрямовані до майбутнього світу. І саме тому, що християни здебільше перестали піклуватися про майбутній світ, вони втратили вплив в світі цім. «направ свій зір до неба, — говорив Льюіс, — і ти отримаєш і землю на додаток. направ свій зір до землі, і ти не отримаєш нічого».

Сьогодні крізь хмари безнадійності, смутку і пригніченості нам світить яскравий маяк надії — обіцянка Ісуса Христа: А коли відійду й приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до Себе, щоб де Я були й ви.(Ів 14:3)

суботу, 11 червня 2011 р.

Повнота радості...

А плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра…
(Гал 5:22)


Слово «радість» майже зникло з сучасного християнського лексикону. Одна з причин цього полягає в тому, що ми ототожнили радість і щастя. Ми повірили, що радість полягає в задоволенні, безпеці і процвітанні. Але тим самим ми повірили брехні, яку сатана постійно намагається вселити світу.

Але ж апостол Яків не говорив: «З великою радістю приймайте... коли усаджуєтеся в зручне крісло». Він сказав: «З великою радістю приймайте... коли впадаєте в різні спокуси» (Як 1:2).

Радість і щастя — різні речі, хоча буває, що вони приходять разом. Щастя залежить від життєвих обставин; радість же залежить від Бога. Коли приходить горе, щастя зникає, а радість залишається і навіть стає усе більш глибокою.

Причина справжньої радості — життя з Богом. Радість пов'язана з усвідомленням тимчасовості цього світу, з усвідомленням того, що одного дня ми назавжди будемо разом з Богом. Радість заснована на тому, що, хоча зараз ми не бачимо Бога, ми, «... а вірувавши, радієте невимовною й славною радістю…(1Петр 1:8)».
Радість бере почало в слухняності Святому Духу не дивлячись ні на що.

пʼятницю, 10 червня 2011 р.

Право на молитву...

Не просили ви досі нічого в Ім'я Моє. Просіть і отримаєте, щоб повна була ваша радість.
(Ів 16:24)


Нам надана велика милість — дано право на молитву! Лише подумайте: у нас з вами є неймовірне право — звертатися до Бога всього всесвіту, «... Високий і Піднесений, повіки Живущий, і Святий...!(Іс 57:15)! Це можливо лише тому, що Ісус Христос відкрив нам доступ до Батька.

Ми повинні молитися за часів випробувань, щоб не стати віроломними і невірними.
Ми повинні молитися за часів благословнь, щоб не стати гордовитими і гордими.
Ми повинні молитися під час небезпеки, щоб не стати боязами і недовірливими.
Ми повинні молитися під час спокою, щоб не стати самовпевненими.
Молися і вір обіцянка Божого Слова: «що коли чого просимо згідно волі Його, то Він слухає нас» (1 Ів 5:14).

четвер, 9 червня 2011 р.

Благі Божі слова...

Благословенний Господь, що дав мир Своєму народові, Ізраїлеві, усе, як обіцяв був, не відпало ані одне слово зо всіх Його добрих слів, які Він говорив був через раба Свого Мойсея.
(1Цар 8:56)


При покупці чого-небудь дорогого — наприклад, будинку — зазвичай ми повинні внести заставу, яка означає щирість і серйозність наших намірів. Ця застава має вигляд гарантії, що підкріплює обіцянку.

Бог дав нам неймовірні обітниці, вони приголомшують уяву. Він обіцяв нам спілкування з Ним через Свого Сина. Він обіцяв ніколи не залишати нас, не відкидати нас і завжди бути з нами. Він обіцяв забрати нас після смерті на небеса. У Біблії безліч Божих обіцянок.

Можливо, хто-небудь запитає: «А де гарантія, що Бог робить нам серйозну пропозицію? Звідки ми знаємо, що Його обіцянкам можна вірити?» Внесена Богом застава — це саме серйозне вкладення, яке лише можна собі уявити. Це Його Син, який Своєю смертю і воскресінням остаточно і цілком придбав для нас порятунок. Ісус Христос не лише зробив достатній «перший внесок» за Божі обіцяння. Насправді Він розплатився сповна!

середу, 8 червня 2011 р.

Боже...

16. Передо мною щоденно безчестя моє, і сором вкриває обличчя моє,
17. через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й месника…
18. Прийшло було все це на нас, та ми не забули про Тебе, й заповіту Твого не порушили,
19. не вступилось назад наше серце, і не відхилився наш крок від Твоєї дороги!
20. Хоч у місце шакалів Ти випхнув був нас, і прикрив був нас смертною тінню,
21. чи й тоді ми забули Ім'я Бога нашого, і руки свої простягнули до Бога чужого?
22. Таж про те Бог довідається, бо Він знає таємності серця,
23. що нас побивають за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жертовних…
24. Прокинься ж, для чого Ти, Господи, спиш? Пробудися, не кидай назавжди!
25. Для чого обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісноту?
26. Бо душа наша знижилася аж до пороху, а живіт наш приліг до землі…
27. Устань же, о Помоче наша, і викупи нас через милість Свою!
(Пс 43:16-27)

В час випробувань...

Свого тягара поклади ти на Господа, і тебе Він підтримає, Він ніколи не дасть захитатися праведному!
(Пс 54:23)


Багато років тому мені зустрілася молитва, яку часто цитують: «Боже, дай мені смирення прийняти те, що я не можу змінити, мужність — змінити те, що можу, і мудрість, щоб відрізнити одне від іншого». У цьому тексті міститься важлива думка, яка повинна пронизувати нашу молитву і життя.

Деякі речі ми не можемо змінити. А деякі — можемо. Щось в житті дано нам від Бога, і ми повинні прийняти це як належне. А щось ми повинні не лише прийняти, але і постаратися з Божою допомогою змінити на краще. Якщо нам не вдасться зробити це, ми на все життя залишимося під вантажем турбот, відчуттям провини і спустошеності.

Як сказала одна людина, «турбота — це переживання труднощів, які ще не настали». Замість цього Бог хоче, щоб ми навчилися Йому довіряти: «Поклади на Господа турботи твої, і Він підтримає тебе».

вівторок, 7 червня 2011 р.

Чиста совість...

І я пильно дбаю про те, щоб завсіди мати сумління невинне, щодо Бога й людей.
(Дії 24:16)


Бенджамин Франклін вигадав такий афоризм: «Бережи совість чистою і нічого не бійся!» А великий ірландський письменник Бернард Шоу якось сказав: «Бережи своє серце чистим і ясним — це вікно, через яке ти дивишся на світ».

Якщо совість мала таке величезне значення для світських авторів, то наскільки ми, християни, повинні прагнути до того, щоб «мати непорочну совість перед Богом і людьми»! Без голосу совісті ми були б як кораблі без керма у відкритому морі.

Бог дарував нам совість. Совість — це образ Божий в людській душі. Гріх може притупити або навіть спотворити голос нашої совісті, змусити її замовкнути і цим спокусити нас з вірної дороги. Але Слово Боже очищає і загострює нашу совість. І коли це відбувається, Він «...направляєт... на дороги правди ради імені Свого» (Пс 22:3). Чи будить Бог твою совість?

понеділок, 6 червня 2011 р.

Печатка Духа...

У Ньому й ви, як почули були слово істини, Євангелію спасіння свого, та в Нього й увірували, запечатані стали Святим Духом обітниці…
(Еф 1:13)


Коли ми приходимо до Христа, Бог наносить на нас Свою печатку. Ця печатка — Особа, Святий Дух. За допомогою Духу Бог захищає нас і бере під Свою опіку.

Разом з цим Дух, що перебуває з нами, — застава нашого порятунку, обіцянка, яку дає нам Бог. Він не лише підтверджує нашу єдність з Богом, але і свідчить про Божий намір довести наше спокутування до кінця. Спілкування людей, що викупають, в Дусі — образ того, що чекає нас в обіцяній спадщині на Небесах..

Нарешті, коли ми читаємо Писання або прислухаємося до голосу серця, Дух свідчить нашому духу, що Христос помер за нас і що через віру в Нього ми стали Божими дітьми. Яку радість доставляє нам пізнання Святого Духу — печатки, застави і свідка! Хай же це знання принесе вам упевненість в незмінній Божій любові. І та допоможе жити для Бога.

неділю, 5 червня 2011 р.

Долання перепон...

Бо з Тобою поб'ю я ворожого відділа, і з Богом своїм проберусь через мур.
(Пс 17:30)


Біблія чітко нам показує наскільки мало ми маємо надіятись на себе, і як сильно маємо покладатися на Бога.

Давид вигукує в псалмі: «...з Богом своїм проберусь через мур». Бог дарував нам деякі природні здібності. Окремі перешкоди, що виникають на нашій життєвій дорозі, ми можемо долати власними зусиллями. Але зустрічаються стіни настільки високі, що власних зусиль буває недостатньо.

Псалмоспівець має на увазі саме такі стіни. Їх можна здолати лише з Божою допомогою. Намагаючись перелізти через такі стіни самостійно, ми потерпаємо невдачу. Але з Божою допомогою ми все ж долаємо ці перешкоди.

Які стіни потрібно здолати тобі? Ти не можеш позбавитися від поганої звички? Не можеш впоратися з емоціями? Не можеш перемогти пристрасть, яка руйнує твої стосунки з близькими? Твоє серце мучиться сумнівами, відчаєм або страхом? Що б не стояло перед тобою, з Божою допомогою ти здолаєш цю перешкоду.

суботу, 4 червня 2011 р.

Під Божою опікою...

1. Хто живе під покровом Всевишнього, хто в тіні Всемогутнього мешкає,
2. той скаже до Господа: Охороно моя та твердине моя, Боже мій, я надіюсь на Нього!
3. Бо Він тебе вирве з тенет птахолова, з моровиці згубної,
4. Він пером Своїм вкриє тебе, і під крильми Його заховаєшся ти! Щит та лук Його правда.
5. Не будеш боятися страху нічного, ані стріли, що вдень пролітає,
6. ані зарази, що в темряві ходить, ані моровиці, що нищить опівдні,
7. впаде тисяча з боку від тебе, і десять тисяч праворуч від тебе, до тебе ж не дійде!…
8. Тільки своїми очима подивишся, і заплату безбожним попобачиш,
9. бо Господа, охорону мою, Всевишнього ти учинив за своє пристановище!
10. Тебе зло не спіткає, і до намету твого вдар не наблизиться,
11. бо Своїм Анголам Він накаже про тебе, щоб тебе пильнували на всіх дорогах твоїх,
12. на руках вони будуть носити тебе, щоб не вдарив об камінь своєї ноги!

13. На лева й вужа ти наступиш, левчука й крокодила ти будеш топтати!
14. Що бажав він Мене, то його збережу, зроблю його сильним, бо знає Ім'я Моє він;
15. як він Мене кликатиме, то йому відповім, Я з ним буду в недолі, врятую його та прославлю його,
16. і довгістю днів Я насичу його, і він бачити буде спасіння Моє!
(Пс 90:1-16)

пʼятницю, 3 червня 2011 р.

чому...

наступають хвилини в нашому житті, коли ми опускаємо руки і нас починає нести течія...
ми підаємося своїм слабкостям..і нажаль віддаляємось від нашої цілі... в такі моменти ми одинокі, але памятати повинні, що Бог зажди з нами...Він підніме нас..

Ты объемлешь меня

Ты объемлешь меня, позади впереди,
Полагаешь на мне Руку,
И куда б ни шёл, лик Твой будет со мной,
Не укроюсь я от Духа.

Взойду ли я на небо, Ты там Господь.
Войду ли в преисподню, Ты там Господь.
Вознесусь ли я на крыльях зари.
Даже там ведом Тобою.
Любящей Твоей Рукою.



бо праведний сім раз впаде та зведеться, а безбожний в погибіль впаде!
(Прип 24:16)

четвер, 2 червня 2011 р.

Випробування енд Благословіння...

Ти нас нашим сусідам віддав на зневагу, на наругу та посміх для наших околиць, Ти нас учинив за прислів'я поганам, і головою хитають народи на нас… Передо мною щоденно безчестя моє, і сором вкриває обличчя моє, через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й месника… Прийшло було все це на нас, та ми не забули про Тебе, й заповіту Твого не порушили, не вступилось назад наше серце, і не відхилився наш крок від Твоєї дороги!
(Пс 43:14-19)

Сьогодні ранок мій почався дуже емоційно...в 7:50 я приїхав в офіс..включив комп...зробив каву...зайшов на мейл...і думав все буде за звичайною схемою...але завантажив мордокнижку(для тих хто не в танку "Фейсбук" ) і прозрів..багатьом моїм "друзям", прийшов лист з наклепами про мене...я дуже розізлився...буквально закепів..але на секунду зловив себе на думці, що неварто зараз відповідати..
Почав читати Слово..и наткнувся на текст Пс.43:14-19, це була крута підтримка від Бога...потім помолився за роботу і реально Бог провів день настільки круто і ефективно, що багатьом людям заради цього приходиться працювати місяць.

середу, 1 червня 2011 р.

Тяжке питання


І сказав Він мені: Сину людський, чи оживуть оці кості? А я відказав: Господи Боже, Ти знаєш!
(Єзек 37:3)


Чи може ось цей грішник перетворитися на святого? Чи можна випрямити ось це понівечене життя? Відповідь на ці питання лише одина: "Господи Боже! Ти знаєш це" (Єзек. 37:3). І не потрібно сунутися в ці таємниці з релігійним здоровим глуздом і говорити: "Все можна виправити, потрібно просто читати Біблію, молитися і ходити в церкву".

Щось робити набагато легше, ніж довіритися Богові. Ми плутаємо паніку з натхненням. Ось чому у Бога так мало співпрацівників і так багато працівників. Нам значно більше хочеться працювати на Бога, чим вірити в Нього. Чи впевнений я на всі 100%, що Бог зробить те, що не під силу мені?Я тим більше розчаровуюся в людях, чим менше розумію, що Бог для мене щось вже зробив. Або, можливо, я настільки добре розумію і відчуваю силу і потужність Божу, що просто не можу розчаруватися ні в одній людині? Чи дав я Богові зробити в мені хоч щось духовне? Я панікую рівно настільки, наскільки мені не вистачає особистого духовного досвіду.

"...Ось, Я відкрию труни ваші і виведу вас, народ Мій" (Єзек. 37:12). Коли Бог хоче показати вам, що таке людина без Нього, Він це показує на вас же самих. Якщо Дух Божий відкрив вам, хто ви є без благодаті Божої (а робить Він це лише тоді, коли Його Дух діє у вас), ви розумієте, що немає такого злочинця, який був би хоч би наполовину такий жахливий насправді, яким жахливим може бути потенційне ваше "я".Бог відкрив мою "труну", і я "знаю, що не живе в мені, тобто в плоті моїй, добре" (Рим. 7:18). Дух Божий постійно відкриває людині, чого вона варта без благодаті Божої.