молитва...яку чує Бог...

І зняли тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув.(Ів.11:41)

Коли Син Божий молиться, всі Його думки лише про Батька.
Бог завжди чує молитви Сина Свого, і, якщо Син Божий "відображується" (Гал. 4:19) в мені, Батько завжди чутиме мої молитви.
Моя справа -- стежити за тим, чи може явити Себе в моїй смертній плоті Син Божий.

"Хіба ви не знаєте, що ваше тіло то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої?" (1 Кор. 6:19), що живе у вас, тобто Віфлиєм Сина Божого.

Чи даю я можливість проявити Себе в мені Синові Божому?
Чи даю я можливість проявити Себе в мені Синові Божому?
Чи видно в мені життя Сина Божого саме в тій нехитрій простоті, в якій вона була видна людям, поряд з якими Він жив на землі?
Коли я, звичайна людина, живу своїми звичайними життєвими турботами, чи звучить в мені молитва Вічного Сина Божого Батьку Своєму?

"Того дня проситимете в ім'я Моє..." (ІВ. 16:26)
У який "той" день?
У день, в який Дух Святий прийшов до мене і зробив мене єдиним цілим з Господом моїм.
Чи повністю задоволений Господь Ісус Христос нашим життям, чи ми сповнені відчуття власної важливості?
Ніколи не дозволяйте здоровому глузду тіснити Сина Божого і відсовувати Його убік.
Бог вклав в людську природу здоровий глузд, але здоровий глузд не дар Сина Божого: Син подарував нам надприродний сенс, так що ніколи не поклоняйтеся здоровому глузду. Син відчуває Батька нутром, а здоровий глузд ще ніколи Батька не відчував і не відчує. Наш розум в його звичайному стані ніколи не поклонився б Богові, якби не був перетворений Сином Божим, таким, що живе в нас. Нам потрібно, щоб смертна плоть наша була в досконалій покірливості Христу і щоб Він постійно і безперервно діяв в ній.

Чи живемо ми такою покірливістю Ісусові Христу, що Його життя постійно і безперервно виявляє Себе в нас?