... щоб ними ви стали учасниками Божої Істоти, утікаючи від пожадливого світового тління.(2Петр 1:4)
Через Божі обітниці ми стали долученими до Божої природи і повиння виявити це в своєму людському естві, за допомогою нових звичок. Первша звичка - це звичка помічати те, що нам посилає Бог. "Це я неможу србі позволити", - говоримо ми, і в цих словах захований один з найпідліших обманів. На людях говорити про гроші вважається виявом поганого виховання. А сказати, що Отець наш Небесний залишив нас без гроша, ми вважаємо взагалі негожим Нам видається, що сказати в кінця дня: "Ну шо, як-небуть пережили день, навіть не віриться", -- це вияв досконалої скромності.А як же бути з тим, що в Господі Ісусі з нами завжди Сам Всемогутній Бог?!
Якщо ми будемо слухняні Йому, Він змусить бути для нас благословінням найменшу піщинку і далекі зорі. І всерівно, які обставини проти нас. Якщо ми починаємо себе жаліти і позволяємо собі розкіш понити, ми закриваємо собі шлях до Божого богатства і не даємо проходу до цих запасів іншим. Нема гріха гіршого, чим гріх жалості до себе, тому що цією жалістю ми закреслюємо Бога і садимо на трон свої власні інтереси. З наших губ виливається гомін, ми стаємо ненаситними духовними "губками", як впитують все що бачать в себе. Непривабливе, неблагородне видовище!
Перед тим як Бог зможе нас похвалити, Йому прийдеться позбавити нас всього того, що ми помилково вважаємо багатством, і доки ми не зрозуміємо, що всі наші джерела в Ньому(Пс. 86:7). Бог буде питати нас за те, що в нас не видно Його величі, благодаті та сили (а не за те, що ми про них не знаємо). "А Бог має силу всякою благодаттю вас збагатити, щоб ви, мавши завжди в усьому всілякий достаток, збагачувалися всяким добрим учинком…(2Кор 9:8), так що ми також маємо вчитись благословляти інших. Памятайте, що ви отмечатані Богом, - і через вас постійно будуть виливатись благословіння Божі.
Немає коментарів:
Дописати коментар