А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав.
(1Кор 15:57)
Розповідають, що одного дня в житті Мартіна Лютера був період відчаю і пригніченості. Його витягнуте обличчя щодня «прикрашало» родинний стіл і бентежило всю сім'ю. Одного дня його дружина вийшла до сніданку, одягнена в траур, неначе збиралася на похорони. Мартін запитав її, хто ж помер, і вона відповіла: «Мартін, ти так поводишся останнім часом, що я подумала, ніби Бог помер, і ось зібралася йти на Його похорон».
Її м'який, але дієвий докір відгукнувся в самому серці Лютера, і в результаті великий реформатор вирішив ніколи більше не піддаватися життєвій тривозі, депресії, відчаю і розчаруванню. Він присягнувся, що з Божою допомогою він віддасть своє життя в руки Рятівника і завжди радітиме серцем, що б не сталося.
Ти славив Бога в скрутну хвилину? Не чекай, поки відчуєш Його втіху. Віддай славу Богові, Він утішить тебе!
Немає коментарів:
Дописати коментар