Страху немає в любові, але досконала любов проганяє страх геть, бо страх має муку. Хто ж боїться, той не досконалий в любові.
(1Ів 4:18)
Усвідомлюючи Христову любов до мене, грішної людини, я теж відповідаю Йому любов'ю, яка виявляється у почуттях. Але почуття приходять і відходять. Їх непостійність не повинна нас пантиличити.
Бог любить мене незалежно від того, «відчуваю» я це чи ні. Ті християни, в яких стосунки з Христом залежать від їх відчуттів, рідко бувають постійні в духовному житті.
На чому ж повинне будуватися духовне життя? Якщо сказати одним словом — на відданості. Відчуття приходять і вирушають, а відданість залишається. (До речі, це вірно і відносно шлюбу.)
Доручивши своє життя Христу, ми відчуваємо радість, вдячність, любов. Але навіть в ті миті, коли ми не переживаємо почуттів, ми зберігаємо вірність Христу завдяки своїй посвяченості. Повна відданість Христу дозволяє нам залишатися вірними тоді, коли ми не відчуваємо любові до Нього.І вона захищає нас від руйнівних емоцій: сумніву і страху. Джон Уїтреспун, єдиний священнослужитель, що підписав Декларацію незалежності США, одного дня сказав: «Лише страх Божий може позбавити нас від страху перед людьми».
Немає коментарів:
Дописати коментар