чи блаженний я...

Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне.
Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені.
Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони.
Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть.
Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть.
Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога.
Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть.
Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне.
Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене.
(Мт 5:3-11)

Коли ми вперше читаємо ці слова Христа, вони здаються дивно простими і зовсім не страшними і тихо-мирно осідають десь у нас в підсвідомості.

Заповіді блаженства здаються просто спасенними і красивими "корисними радами" для тих, хто "не від світу цього" і не може знайти собі заняття, але в нашому суворому і суєтному світі ми толку в них не бачимо.
Але незабаром ми виявляємо, що в цих заповідях блаженства прихована неймовірна сила Духу Святого, яка може здійснити вибух величезної потужності.
А вибухають заповіді тоді, коли з нами щось трапляється.
І тоді Дух Святий нагадує нам одну із заповідей, і ми говоримо: "Які слова!", і стоїмо перед вибором -- дати Духу Святому перевернути все в нашому житті вверх ногами чи ні, послухатися заповіді чи ні.
Так діє Дух Божий.
Для того, щоб почати жити по букві Нагірної проповіді, нам не потрібно народжуватися зверху.
Буквальне тлумачення Нагірної проповіді -- це дитяча гра, коли ж за тлумачення береться Дух Божий і застосовує слова Господа нашого до наших конкретних обставин, починається тяжка праця святого.
Учення Христа ніяк не порівнюється з нашими звичними поглядами на життя і спочатку викликає у нас відчуття явного дискомфорту.
Нам потрібно помалу вчитися справам і словам, які відповідали б заповідям Ісуса Христа в застосуванні до наших обставин (це справа Духу Святого).
Нагірна проповідь -- це не набір правив і статутів.
У ній говориться, яким життям ми житимемо, коли Дух Святий зможе проявити Себе в нас.