У всьому нас тиснуть, та не потиснені ми; ми в важких обставинах, але не впадаємо в розпач. (2Кор 4:8)
Подорожуючи, я помітив, що люди, які завжди пам'ятають про Царство Небесне, навіть в найпохмуріші дні залишаються безтурботними і радісними. Якби небесна слава сприймалася нами як реальність, якби ми приділяли менше уваги матеріальним речам, а більше — духовним і вічним, нас було б не так легко стривожити.
Це не втеча від реальності, як стверджують деякі. Навпаки, тверда віра в майбутнє торжество робить нас відповідальнішими в житті. Нас оточують люди, яким навіть не приходить в голову подумати про рай або вічність. Як же вони дізнаються про своє майбутнє, якщо ми не скажемо їм про нього? Я скажу, що справжня втеча від реальності полягає в небажанні поглянути в майбутнє і прийняти те, що приготував для нас Бог.
У ці темні дні, повне сумнівів і невпевненості, християнин, який з довірою дивиться в майбутнє, зберігає спокій і радість, знаючи, що одного прекрасного дня запанує Христос, а ми, «А коли терпимо, то будемо разом також царювати.» (2 Тим 2:12).
Немає коментарів:
Дописати коментар