А плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра…
(Гал 5:22)
Слово «радість» майже зникло з сучасного християнського лексикону. Одна з причин цього полягає в тому, що ми ототожнили радість і щастя. Ми повірили, що радість полягає в задоволенні, безпеці і процвітанні. Але тим самим ми повірили брехні, яку сатана постійно намагається вселити світу.
Але ж апостол Яків не говорив: «З великою радістю приймайте... коли усаджуєтеся в зручне крісло». Він сказав: «З великою радістю приймайте... коли впадаєте в різні спокуси» (Як 1:2).
Радість і щастя — різні речі, хоча буває, що вони приходять разом. Щастя залежить від життєвих обставин; радість же залежить від Бога. Коли приходить горе, щастя зникає, а радість залишається і навіть стає усе більш глибокою.
Причина справжньої радості — життя з Богом. Радість пов'язана з усвідомленням тимчасовості цього світу, з усвідомленням того, що одного дня ми назавжди будемо разом з Богом. Радість заснована на тому, що, хоча зараз ми не бачимо Бога, ми, «... а вірувавши, радієте невимовною й славною радістю…(1Петр 1:8)».
Радість бере почало в слухняності Святому Духу не дивлячись ні на що.
Немає коментарів:
Дописати коментар