А коли відійду й приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до Себе, щоб де Я були й ви.(Ів 14:3)
У своїй чудовій книзі «Просто християнство» К. С. Льюїс сказав: «Надія — одна з богословських чеснот». Він хотів сказати, що постійна спрямованість у вічність — це не втеча від реальності, як вважають деякі, а те, до чого покликаний кожен християнин.
Це не означає, що ми маємо бути байдужі до стану світу. Якщо ми звернемося до історії, то побачимо, що християни, що творять щось в світі, невпинно були спрямовані до майбутнього світу. І саме тому, що християни здебільше перестали піклуватися про майбутній світ, вони втратили вплив в світі цім. «направ свій зір до неба, — говорив Льюіс, — і ти отримаєш і землю на додаток. направ свій зір до землі, і ти не отримаєш нічого».
Сьогодні крізь хмари безнадійності, смутку і пригніченості нам світить яскравий маяк надії — обіцянка Ісуса Христа: А коли відійду й приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до Себе, щоб де Я були й ви.(Ів 14:3)
Немає коментарів:
Дописати коментар